Любешівщина – взаємопроникнення краси та історичної цінності

Любешівщина – район, який приваблює своєю самобутністю і захоплює історичною значимістю. Незважаючи на руйнації завдані війнами та часом, тут збереглось чимало історичних пам’яток Волині. Краєвиди цього району створюють натхненну настроєву атмосферу, закликаючи милуватись пейзажами, які створила природа.

 

 

Район.Любешів пропонує до уваги дещицю історії про давнє та сучасне життя цієї важливої частини Волинської області.

Географія та історія району

Любешівський район утворили згідно з Указом Президії Верховної ради УРСР 18 січня 1940 року. Адміністративний центр — селище міського типу Любешів − це невелике містечко, розташоване за 137 км від обласного центру Волинської області. Площа території Любешівщини − 1,5 тис. кв. км. У районі 46  населених пунктів, об’єднаних  в одну селищну  та 20 сільських  рад. Кількість населення станом на 1 квітня 2016 року становила 36009 чоловік.

Любешівщина –  край чисельних озер і річок, соснових борів і березових гаїв, чудових природних краєвидів.  На території району – 11 озер, протікає 5 річок, найбільші: Прип’ять, Стохід, Турія.

Природні багатства – не єдиний  фактор привабливості поліської глибинки. Любешівщина сьогодні – це і освітньо-культурний центр. Тут функціонує 37 загальноосвітніх навчальних закладів. Діють дитячо-юнацька спортивна школа, будинок дитячої та юнацької творчості, 24 дошкільних навчальних заклади, технічний коледж Луцького НТУ.

Програми культурних заходів здійснюють 33 клубні установи (1 районний, 12 сільських будинків культури та 20 клубів), 39 бібліотек, музична школа, музей Партизанської Слави в с. Любна.

Статус пам’ятки садово-паркового мистецтва має старовинний парк (ХVІІІ ст.) в смт Любешів.

З 13 серпня 2007 року запрошує до відвідин Національний природний парк «Прип’ять-Стохід»,  загальною площею 39 315 га.

Функціонують дві лікарні, центральна в селищі Любешів та дільнична  в селі Ветли, чотири амбулаторії загальної практики сімейної медицини в селах Бірки, Залаззя, Бихів, Велика Глуша, 39 фельдшерсько-акушерських пунктів.

Сільськогосподарське виробництво є найважливішою функціональною ланкою в господарському комплексі району. Тут спеціалізуються на тваринництві м’ясо-молочного напрямку, виробництві зерна, цукрових буряків, овочів, картоплі.

Символіка району

Герб Любешівського району є відображенням природних особливостей краю. Він має форму щита із співвідношенням сторін 7:8. Головним його елементом є зображення на зеленому фоні в’їзних воріт Любешова, історичної пам’ятки другої половини ХVIII століття. У підніжжі – зображення листя дуба, що символізує силу і окрасу наших лісів, та золотистого колосся, що відображає основу життєвого достатку жителів району.

Прапор району – прямокутне полотнище із співвідношенням ширини до довжини 2:3, на якому від древка походять рівнозначні за шириною смуги, розміщені в порядку: зверху до низу – синього, жовтого та зеленого кольорів. Кольори прапора характеризують мирне небо, врожайну ниву, ліс – основні природні ландшафти Полісся, достаток і багатство краю.

Відомі жителі району:

Пасевич Іван Григорович – старший лейтенант Збройних сил України, посмертно нагороджений званням «Почесний громадянин Любешівського району».

Борисюк Валентина Іванівна (н. 15.09.1961) — перша чемпіонка СРСР серед жінок зі спортивної ходьби (1980), директор Любешівської ДЮСШ.

Вознюк Володимир Денисович — суддя Конституційного суду України.

Володимир (Мельник) – архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир (у миру – Костянтин Павлович Мельник) – архієрей Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Володимир-Волинської єпархії УПЦ (МП).

Герець Михайло Іванович (*1926) — діяч української діаспори у США, член уряду Української Народної Республіки в екзилі.

Гречко Ірина Олексіївна — уродженка села Гірки, заслужена артистка України (2015), артистка-вокалістка академічного ансамблю народної музики "Візерунок" Тернопільської обласної філармонії.[6]

Комзюк Анатолій Трохимович (н. 15.05.1960 у с. Дольськ) — Проректор ХНУВС з наукової роботи, доктор юридичних наук, професор, полковник міліції.

Кравчук Віктор Оксентійович – заслужений юрист України, голова Господарського суду Волинської області (2002–2012).

Кравчук Петро Авксентійович (н. 12.07.1947 у с. Гірки) — Почесний громадянин селища Любешова (перший серед жителів селища), літератор, краєзнавець.

Ковальчук Андрій Трохимович — Герой України.

Мартинюк Адам Іванович (н. 16.08.1950 у с. Ветли) — колишній перший заступник Голови Верховної Ради України (обирався чотири рази), Почесний громадянин селища Любешова.

Малафіїк Іван Васильович – професор, доктор педагогічних наук.

Савчук Валентина Миколаївна (н. 16.01.1975 у с. Залаззя) — учасниця XXVII Олімпійських ігор, установила 8 рекордів України зі спортивної ходьби на 5, 10, 15 км, чемпіонка України в інд. заліку на дист. 10 км (1996, 1997), 20 км (2001).

 

Музеї

Лобненський музей партизанської Слави (с. Лобна)

Краєзнавчий музей (НВК смт. Любешів)

 

Історичні пам'ятки

Келії монастиря піарів XVII ст. (смт Любешів вул. Незалежності, 54)

Костел і келії монастиря капуцинів XVIIІ ст. (смт Любешів вул. Незалежності, 95)

Комплекс в’їзної арки XVIIІ ст. (смт Любешів вул. Бондаренка, 75)

Покровська церква, 1745 рік (с. Залізниця)

Хрестовоздвиженська церква, 1757 рік (с. Бихів)

Іосафівська церква, 1769 рік (с. Бірки)

Печаєво Богородицька церква, 1773 рік (с. Залаззя)

Успенська церква, 1779 рік (с. Велика Глуша)

Церква Різдва Богородиці, 1811 рік (с. Мала Глуша)

 

Селище міського типу Любешів

 

Любешів — невелике містечко на північному сході Волинської області з кількістю населення близько 7832 осіб. Селище розташоване на лівому березі ріки Стохід.

Згідно зі старовинними переказами, засновником першого поселення на території теперішнього Любешова був мисливець на ім'я Любаш, який жив у XV ст. Любаш був слугою шляхтича Верлі, який жив у Турівському князівстві і добре знався із литовським князем Сапегою, за сина якого хотів віддати свою доньку Ядвігу. Ядвіга, незважаючи на волю батьків, покохала мисливця Любаша, тому їм довелось втекти далеко від дому та оселитися на березі невеликої річки, оточеної лісами і болотами.

Вперше у писемних пам’ятках Любешів згадується 18 вересня 1484 року.

В 1547 році Любешів переходить у володіння графа Лева Оброзцова. У подальшому, після підписання Люблінської унії1569 року, населений пункт разом з навколишніми землями стає володінням Польщі.

1693 року литовський маршал Ян Кароль Дольський виклопотав для села статус містечка, яке назвав Новий Долськ. Вже у 1756 році власником Любешова став Ян Антоній Чарнецький, завдяки пожертвуванням якого створили храм та монастир для капуцинів. Пожежі й війни сприяли знищенню цих пам’яток.

За другим поділом Речі Посполитої в 1793 році Любешів увійшов до Мінської губернії в складі Пінського повіту і був центром Любешівської гміни. Наприкінці XVIII століття, внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 рр.) всі землі Західної України та Західної Білорусі увійшли до складу Російської імперії.

Перша спроба проголошення у Любешові Радянської влади була ще у 1920 році, але виявилась невдалою. Завдяки діям польських легіонерів в 1921 році земля Любешівщини вкотре перейшла під владу Речі Посполитої.

Любешів разом із рештою земель Західної України увійшов до складу УРСР 30 вересня 1939 року. А 18 січня 1940 року указом Президії Верховної Ради УРСР було створено Любешівський район у складі Волинської області, центром якого став Любешів.

29 червня 1941 року Любешів був захоплений німецькими військами. Окупація тривала до 5 березня 1944 року. Після її припиненння на території містечка відновили роботу Будинок культури та бібліотека,  дитячий садок, налагодили телефонний і поштовий зв’язок, в оселі підключили електричне світло та радіо.

У 60-70-х рр. район переживав будівельний бум, розпочалось спорудження цегляних будівель.

З 1996 року розпочалась газифікація району, а у 2004 році загорівся газовий факел поблизу селища Любешів.

Для розквіту спортивних талантів в  2007 році на території НВК було збудовано спортивний майданчик із штучним покриттям. У червні 2008 року став до ладу оновлений стадіон «Колос».


 

У  вересні 2014 року селище відсвяткувало свій 530-річний ювілей.

 

Матеріал створено завдяки інформації з сайту Любешівської районної ради та сторінок Вікіпедії. Фото – з ресурсу Livejournal.

19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024