#Рідна мова на Районі: слон, прукива і слинчик
Журналісти мережі Район.in.ua з нагоди Дня української писемності та мови, який відзначаєють 9 листопада, вирішили не тільки приєднатися до написання радіодиктанту єдності, а й влаштувати свій флешмоб #Рідна мова на Районі.
Ми: шукаємо рідковживане, але наше рідне українське слово, розписуємо що саме воно означає і як правильно пишеться.
Ви: читаєте, коментуєте і пишете своє СЛОВО – те, яке вживають у вашому районі Волині.
А тепер пропонуємо читачам добірку діалектних слів, які старожили вживали у нашому, Любешівському районі. Та й чого гріха таїти, ще й тепер у селах та селищі можна почути ці слова, котрі міцно укріпилися у вжитку.
От у Дольську гроші просять не позичити, а понижити. Ще одне цікаве слово використовують у селі Деревок – ухналь – спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита.
Аби вилізти на горище, в селі Залаззя використовують рабрину, тобто драбину. Ще там полюбляють їсти пікану рибу, а не печену.
Замість аґрусу в Залізниці їдять яґруст, а Бихові жалить людей пекуча прукива. Так, в сучасній українській літературній мові це кропива.
У Ветлах додому приходують, а не приходять. Тим часом, в Бучині починають загадьвати загатки, тобто загадувати загадки.
На Любешівщині завжди стежать, щоб бува якийсь лисюк чи зайчук не поцупив когось з домашньої худоби, на зразок гусюка чи качука. Загалом, турбувались жителі, щоб лисиці та зайці ніколи не зустрілись з їхніми гусьми чи качками.
У селі Бихів замість «ви» кажуть «віте», на кофтинку скажуть сведра, банку назвуть бакалом.
У Любешівській Волі на лавці ніколи не сидять, бо ж на кожному подвір’ї є слон. Табуретка цим жителям теж не підходить, у них є слинчик.
А які цікаві слова ви знаєте? Приєднуйтеся та пишіть у коментарях!
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі