Давні звичаї Любешівщини, або для чого на Щедрий вечір лякали фруктові дерева
-
-
>
-
>
-
>
5430
Джерело: www.telecafe.ru
13 січня відзначають Щедрий вечір. За старим стилем саме цього дня святкують прихід Нового року. Тому вечеря під Новий рік в Україні споконвіку вважалася багатою. В окремих районах Волині стіл на Щедрий вечір здавна прийнято було накривати по-особливому.
Про це пише Перший канал соціальних новин.
В окремих селах Ківерцівщини та Любешівського району існував звичай млинцями на Щедрий вечір пошановувати фруктові дерева. Найменша дитина чи стара бабуся брали першого млинця, якого щойно спекла господиня, і прихопивши з собою ще й жмут соломи, ішли на город перев’язувати солом’яними перевеслами груші, яблуні, вишні. Клали під деревами млинця, зверталися до них, як до живих, і просили, аби родили. Навіть страхали, коли не послухаються, то наступного року можуть і викорчувати.
Як і на Коляду, на Щедрий вечір волиняни сідали вечеряти зрання. Вочевидь, аби вивільнити час для щедрувальників. Їх наділяли млинцями, пирогами, рідше кусником сала чи ковбаси.
У парубків того вечора було своє «важливе» заняття.
«Хлопці любили, як і на Андрія, вершити справедливий суд над односельцями, які чимось завинили перед сільською громадою, і, зокрема, перед парубоцтвом, – провадить Сергій Цюриць, що свого часу записав чимало таких обрядів. – Скажімо, коли одружений чоловік ходив до дівчини чи іншої жінки, то сам Бог велів чесному товариству вистелити сіном чи тирсою стежку від хати до хати, щоб знало все село. Ну, а якщо щира любов між хлопцем та дівчиною, давали знати батькам – знімали ворота з обох обійсть і зв’язували докупи.
Де батьки не пускали дочок на вечорниці, там зав’язували, підпирали двері, а то могли й з дровітні перенести оберемок дров, замурувавши ними вхід до хати. Сварливим намащували ворота сажею, злостивим закладали димар склом або запихали у бовдур шматину чи пучок пір’я».
В ніч під старий Новий рік до домівок односельців навідувались перебиранці, тобто ряджені. Особливої популярності набув звичай водіння Кози. Крім неї, водили Коня, Кобилу, Вівцю, Ведмедя, Барана і навіть Бусла. В деяких районах до гурту ряджених долучали Смерть, Козака. Цих парубочих відвідин чекали найбільше і для них навіть у найбіднішій хаті приберігали гроші, а не продукти, якими винагороджували дівчат та малих щедрувальників.
Ярина РУДНІК
