Написання назви «Любешів» у непрямих відмінках: місцеві краєзнавці дотримувалися правила правопису
-
-
>
-
>
-
>
1285
Коли в соцмережі розпочалися гнівні напади користувачів на редакцію Район Любешів з приводу написання назви селища в непрямих відмінках, ми опублікували статтю Як правильно писати: «ЛюбешОва» чи таки «ЛюбешЕва»?, де детально та наскільки було можливо обґрунтували свою позицію. Думалося, на цьому і будуть розставлені всі крапки над «і». Потоки звинувачень редактора у «неграмотності», «непрофесіоналізмі» та в інших «мовних гріхах» прихильників зрусифікованої форми «ЛюбешОва» трохи поменшали, проте вряди-годи, підживлені неофітами, вони збурюються знову.
Я розумію, нове сприймається нелегко, особливо серед закоренілих ортодоксів, які не маючи аргументів, щоб відстояти свою позицію, вдаються до звичайнісіньких образ, аби хоча б чимось дошкулити опонентові. Яких тільки слів не довелося прочитати в коментарях, серед яких слово «дурень» сприймалося б найлегшою лайкою. А один опонент навіть радив мені, якщо так люблю «перекручувати» назви, «перекрутити» своє прізвище й писати «ШмигЕн». Що, виявляється, він сам зробив зі своїм батьківським прізвищем, підписавшись ним на «рускій манір».
Ну а одною з причин того, що я «перекручую» написання назви селища, один опонент назвав мій «непатріотизм». Мовляв, якби я був місцевим (уродженцем Любешева), то «перекручувати» назву рідного селища ніколи собі не дозволив би. У зв’язку з цим, ще раз кажу: назви селища, в якому мешкаю вже 30 років, не перекручую, а пишу так, як того вимагає правопис і як пишуть і писали люди, обізнані з цим правописом. А щодо «патріотизму», то наводжу приклади, як писали назву свого селища місцеві.
На початку сімдесятих років під редакцією Академії Наук УРСР побачило світ багатотомне видання «Історія міст і сіл Української РСР», один з томів якого цілком присвячений Волинській області. І хоча це видання має чимало вад щодо подачі інформації через історіографічні заборони, проте у плані орфографії текстів на нього можна покладатися, оскільки правили їх не лише академіки-історики, а й редактори-мовознавці. Так-от, статтю про Любешів писали місцеві краєзнавці (на жаль, нині вже покійні): Олексій Гарбар та Олексій Бренчук. А як вони писали назву свого селища в непрямих відмінках, може побачити, погортавши сторінки тому «Історії міст і сіл» про Волинь, або на фото, зроблені з цих сторінок.
Читайте також: Любешів – «смт», а може, таки місто?
