Відома мисткиня з Любешівщини розповіла про свою матір

10 Травня 2020, 11:30
Ганна Півньова 2891 Джерело: pisni.org.ua
Ганна Півньова

Уродженка села Мала Глуша поетеса, співачка, фармацевт Ганна Півньова вважає, що головна справа кожної жінки – виростити дитину.

У неї найтепліші спомини про матусю, яка все своє життя присвятила, аби випестити, виховати й вивести в люди дев’ятеро дітей. Це їй, найдорожчій людині, Ганна присвячує такі рядки: «Хай мамине ім’я благословиться за добрий світ, що до людей несла», – пише «Українська родина».

«Моя мама була надзвичайною людиною: дуже добра й високоосвічена. Вона виховала дев’ять дітей. Ми всі навчалися дуже добре, мабуть, завдяки її таланту, вмінню виховати в нас любов до праці. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди працювала – вдома, в полі. Мені здається, що нині, виховуючи своїх дітей, я не роблю десятої частини тієї роботи, якої вчила мене мама в селі», – каже Ганна.

 Ганнина мати з відзнакою закінчила церковнопарафіяльну школу, в гімназії – сім років навчалася. За нинішньою освітою – це десь дорівнює дванадцятирічній освіті. У неї був дуже гарний голос. Після війни в Малу Глушу приїздив перший ректор консерваторії, щоб запросити її на навчання. Але, мабуть, така була її доля – жити в селі.

Вона любила всіх дітей однаково, але до кожного (четверо синів та п’ятеро доньок) знаходила своє материнське слово. Ганна була найменша в родині, і мати чимось вирізняла її з-поміж інших з самого раннього дитинства.

 В родині ніколи й нікого не примушували щось робити. Мабуть, ще дитина тільки народилася: п’ята, шоста, сьома, дев’ята, а вже їй закладали вміння робити те, що було потрібно ... Діти самі бачили, що треба робити. Утім,  цей метод виховання придатний для великої родини. Бо там, де двійко малюків, треба все ж таки трішки примушувати працювати змалечку, тому що батьки мислять: «Та нехай гуляє, самі впораємось!»

«Мої батько й матуся вчили нас своїм прикладом: працювали, працювали й працювали. Ми вчилися дуже сумлінно. Мали гарну генетичну пам’ять, бо батьки були освічені. Пригадую, було навіть й таке: нас гнали від книжки: «Досить вчитися, допоможіть в хаті!»  А я, буває, ще й примушую своїх синів: «Та сядьте ж за книжку!» – згадує Ганна. 

Так, нині більше спокус: комп’ютери, телебачення, магнітофони. Діти хочуть гуляти, більше ніж потрібно сидять перед екраном телевізора: але в жодних фільмах не показують сам процес навчання, а тільки показують дозвілля, всілякі розваги. І складається враження, що ніхто нічому не вчиться, ніхто нічого не робить, а всі тільки гуляють і чекають манни небесної.

Мала Глуша була бідним селом. Ганнин батько жартував: «Наш колгосп – мільйонер», натякаючи на борг державі – аж мільйон.  Списували той мільйон, а згодом виростали нові борги.

Світло в селі з’явилося десь аж в 1968 році, – Ганна ходила тоді до четвертого класу – це було велике щастя для колгоспників.Бабусі просили: «Підкрутіть лампу, бо воно ж очі ріже!»

«Ось в такому селі ми виростали – все треба було робити власноруч: виростити птицю, зробити подушки, вичавити олію, а ще наткати полотна... Моя мама дуже гарно ткала. В мене є дуже багато рушників, зроблених маминими руками. До речі, я теж вмію і прясти, і трішечки ткати, бо матуся навчила», – зауважує Ганна.

Мати привчала дітей і заохочувала до самостійності.  Ганна пригадує такий випадок: перед Великоднем батьки продали курей, щоб купити тканину й пошити сукеночки для п’яти  доньок. А вона, першокласниця, щоб допомогти матусі, сумлінно все «покроїла»… Не лаяла її матінка, навпаки, сказала: ця дитина буде вміти й шити, й вишивати.

Але водночас мати була дуже вимоглива і до себе, і до дітей. Через те всі обов’язки в родині були чітко розподілені. Кожен з дітей відповідав за якусь певну роботу. Мати йде на поле і була впевнена, що коли повернеться додому, то Оля наварить їсти, Ліда і Галинка – причепурять хату, а Ганя доглядатиме менших.

Мати добре знала трави: їй Іван Носаль подарував власну книжку «Від рослини до людини» (був викладачем у Львівському університеті). Надзвичайно цінна книга, чи не єдина не те, що на село, а й на весь район.

І завжди брала тільки Ганну збирати трави. Пригадує, як на Миколу Весняного, на день Горпини перед святом Івана Купала вони одягалися в усе чисте і пішли збирати лікарські трави. І про кожну рослинку вона розповідала... А коли Ганна вже навчалася в медичному інституті, то навіть професори-ботаніки дивувалися: як досконало дівчина знає про трави. Завдяки мамі їй легко було вивчати фармакологію, ботаніку.

Мати пекла хліб двічі на тиждень. Діжу вносила й пекла – це шість буханок виходило. Цього хліба їм не вистачало, докупляли в крамниці. А хліб у мами виходив дуже смачний. Навіть якщо якісь урочистості у сусідів, то вони просили її напекти хліба, бо знали, що він у неї завжди був пахучим. Можливо, це пов’язано з тим, з якою любов’ю будувалася піч, з якої цегли...А піч їхня  була гарною. Діти любили піч, а якщо люблять, то й вона віддячує.

А ще ж була така традиція: жінка, яка пече хліб на урочисте свято, мала бути нерозлученою, з добрими родинними традиціями, і сама – чиста, охайна, добра й лагідна до людей. Бо хліб –ц е така святиня, яка об’єднує людей. Хліб – це, насамперед, Добро. У сім'ї  цього хліба завжди чекали. Він був духмяним. Ганна й у пісні про це написала: «Пахне хлібом хата на увесь світ»...

Людмила КОВАЛЬ

Довідково: Ганна Півньова (Маковська) народилася  5 квітня  1958  року  в селі Мала Глуша Любешівського району. Закінчила з відзнакою фармацевтичний факультет Запорізького медичного інституту.

З 1993 року пише пісні на  власні слова та слова інших поетів.  Вона переможниця численних конкурсів самодіяльної творчості у Києві, як автор-виконавиця. Серед них: Всеукраїнський фестиваль народної творчості  (гран-прі 2000 року); лауреат премії «Смарагдова ліра»  (2006).

У 2005 році випустила магнітоальбом «Заквітчую піснями Україну», до якого увійшло 19 пісень. А у 2006 році відбувся перший авторський творчий вечір Ганни з цією ж назвою, на якому було виконано понад 25 пісень.

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024