Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Тарас Михалик
Тарас Михалик

Футболіст із Любешева потрапив до списку «голодуючих»

12:17 01.05.2019
1976

В інтернеті опублікували повний список українських футболістів, що грають у Росії, у якому знайшлося місце й уродженцю Любешева Тарасу Михалику.

Про це йдеться в статті «Голодуючі Поволжя-2: повний список українців, які виступають у чемпіонаті Росії прямо зараз – їх більше, ніж ви думали» на сайті Футбол 24.

«Футбол 24» пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії у пошуках співвітчизників, яким байдужа війна, і які вважають себе "вне политики".

П’ятий рік війни. Нашої боротьби за власну територію. Тисячі жертв, мільйони скалічених доль. Ворог – Росія. Але не всі це усвідомлюють.

Українські футболісти їздили, їдуть і, будьте певні, продовжуватимуть їхати у російський чемпіонат на заробітки – за будь-яких умов. Навіть знаючи, що їм цього не пробачать.

Прямо зараз у трьох професіональних дивізіонах Росії ми нарахували 20 українців. У всіх – різна історія порочних стосунків із російським футболом. Дехто вже давно вважається там "своїм" (Тимощук, Парфьонов). Хтось не знайшов у собі сил розірвати «жирні» контракти після російського вторгнення у Крим і на Донбас (Годзюр, Михалик). Проте є й такі, які віддалися на милість ворога вже у розпал війни. І таких персон, на жаль, найбільше.

ПРЕМ’ЄР-ЛІГА

Найбільш українським клубом можна назвати Урал із Єкатєрінбурга, який у цьому сезоні ще не гарантував собі елітної прописки (11-те місце після 25 турів, лише +3 очки над зоною стикових матчів за виживання). Так ось, очолює сибірську команду Дмитро Парфьонов – колишній захисник одеського Чорноморця, київського Арсенала і збірної України (за національну команду провів 18 матчів). Більша частина його кар’єри проминула у Росії – багато років виступав за московські Спартак та Динамо, Хімки, Сатурн і тульський Арсенал. Тренувати також розпочав там: Текстильник (Іваново), Тосно, зараз – Урал. У Парфьонова вже давно – російський паспорт.

Усі матчі сезону відіграв голкіпер Ярослав Годзюр. Уродженець Івано-Франківська безперервно виступає у Росії, починаючи з 2008-го, коли став гравцем Терека. На офіційному сайті уральського клубу Годзюр вписаний під російським прапором.

Третій українець в Уралі – Денис Кулаков. Екс-хавбек Шахтаря, Іллічівця, Металіста, Дніпра, Ворскли і навіть збірної України вирушив на заробітки у 2015-му. У Єкатєрінбурзі Кулаков упродовж кількох років має регулярну ігрову практику і навіть визнавався найкращим гравцем команди за підсумками сезону.

Двоє українців працюють на благо Зеніта, який "без п’яти хвилин” – чемпіон. Зимовий трансфер Ярослава Ракицького у Пітер – ще свіжа рана у серцях багатьох українських уболівальників. Екс-захисник Шахтаря пристойно стартував у чемпіонаті, забив парочку видовищних голів, тож, враховуючи ймовірну переорієнтацію керівництва держави і ФФУ, ризикну припустити, що бан для Ракицького у збірній України – не довічний.


Окрема тема – Анатолій Тимощук. Легендарний капітан української національної команди двічі поставав перед доленосним вибором і двічі робив його не на користь рідної країни. Попри анексію Криму і м’ясорубку на Донбасі, Тімо відпрацював свій контракт із Зенітом до 2015-го, а після сезону у Кайраті знову повернувся у Санкт-Петербург, увійшовши у тренерський штаб Мірчі Луческу. Зараз Анатолій асистує головному тренеру Сергієві Сємаку.

Земляк Тимощука – волинянин Тарас Михалик комфортно облаштувався у московському Локомотиві, починаючи із 2013 року. У чинному сезоні екс-оборонець київського Динамо та збірної України не провів жодного матчу, хоча вже двічі (у 2017-му та 2018-му) продовжував контракт із "залізничниками".

Тривала і заплутана історія роману із російським футболом у колишнього форварда Карпат Сергія Кузнєцова. Уродженець Харкова ще до війни виступав за Носту та Аланію, а минулоріч, розпрощавшись з ігровою кар’єрою, увійшов до тренерського штабу Олега Кононова у тульському Арсеналі. Удвох вони переїхали в московський Спартак після відставки Массімо Каррери. Щоправда, справи у наших старих знайомих ідуть не найкращим чином – "червоно-білі" посідають лише 5-ту сходинку Прем'єр-ліги. Цікаво, що на офіційному сайті клубу у Кузнєцова – угорське громадянство.

У складі казанського Рубіна знаходимо Ігоря Калініна. Пригадуєте такого? Його підозрювали у договірних матчах за "дубль" Металіста. Уродженець Керчі не зумів пробитися в основу трьох українських клубів – Іллічівця, Зорі та Зірки, тож у 2017-му спакував чемодан і поїхав у Волгарь (Астрахань). Потім був Краснодар і ось зараз – Рубін. У чинному сезоні РПЛ 23-річний захисник провів лише 4 матчі, але встиг відзначитися голом у воротах Анжи.

За тульський Арсенал зараз не без успіху бігає Данило Лісовий (11 матчів, 2 голи). Уродженець Москви формувався у системі київського Динамо і зіграв понад 20 матчів за збірну України U-17. Проте наприкінці 2015-го хавбека потягло на історичну батьківщину – він підписав контракт із Зенітом. У складі тульських "канонірів" виступає на правах оренди.

Дивовижний фінт вдався Олегу Данченку. Ще наприкінці минулого року він взяв безпосередню участь в епічній перемозі Шахтаря над Хоффенхаймом у Лізі чемпіонів, а зараз захищає кольори Єнісея – абсолютного аутсайдера чемпіонату Росії.

«Вважаю, що футбол не пов'язаний з політикою, я приїхав сюди грати й отримувати задоволення від футболу та чемпіонату Росії» – виправдовувався Данченко.

До слова, у сезоні 2017/18 український оборонець вже «отримував задоволення» у складі Анжи.

ФНЛ

Одним із лідерів ФНЛ (аналогу української Першої ліги) є клуб Нижній Новгород. У складі цієї команди регулярно грає Віталій Федорів, уродженець Львівської області, вихованець київського Динамо. В Україні він запам’ятався виступами за Динамо-2 та Олімпік, а з російського Амкара навіть викликався Михайличенком та Маркевичем у національну збірну.

Вдруге курс на північ взяв вже після найгарячішого етапу війни на Донбасі – у 2018-му. У Нижньому Новгороді Федорів встряв у неприємну для себе історію. Перед матчем проти Сочі українець відвернувся від російського прапора під час виконання їхнього гімну.Такий вчинок розпалив чималий скандал.

Його майже 100-відсотковий тезко Віталій Федотов належить курському Авангарду – одному з претендентів на підвищення у класі. Вихованець донецького Шахтаря чимало пограв за Іллічівець та донецький Металург, а у 2015-му переїхав у Тулу. Минулий сезон провів у СКА-Хабаровськ. Три роки тому Федотов відзначився "наїздом" на УЄФА, який, на думку хавбека, гальмував отримання російського громадянства.

«Це нагадує бразильський серіал, УЄФА затримує процес. Вони просто читають одне слово за день»,– обурювався донеччанин.


У вже загаданому СКА-Хабаровськ знаходимо Віталія Приндету. Потужний 26-річний уродженець Дубна, що на Рівненщині, прославився виступами за Волинь Віталія Кварцяного. Потім їздив у грецькі Платаніас та Ламію, але минулоріч несподівано опинився аж на далекому сході Росії. Неподалік, у Владивостоку, мешкає Павло Степанець: екс-захисник юнацької та молодіжної збірних України. У нас він практично не грав – кар’єру зробив суто в Росії: ЦСКА, Спартак (Нальчик), Урал, Мордовія, Уфа, Факел, Балтика, Тюмень, і ось тепер – Луч.

Складна біографія у Станіслава Причиненка – хавбека Балтики, яка бореться за виживання у ФНЛ. Уродженець Сімферополя пройшов молодіжний вишкіл донецького Шахтаря і непогано розпочав в УПЛ за рідну Таврію. Проте після анексії Криму Станіслав швиденько змінив громадянство на російське і виїхав у Тосно. Цікавий факт: батько цього гравця – Володимир Причиненко – виступав за Таврію у 80-х. А двоюрідний брат Станіслава – Денис Причиненко – також футболіст (Хартс, Севастополь, ЦСКА Софія, Уніон Берлін тощо).

"Батьки вдячні Путіну за те, що у Севастополі не було Майдану", – зізнався Денис в одному з інтерв'ю.

Ім'я Артема Щербака не відоме широкому загалу. Молодий форвард виступав у чемпіонаті "Кримського футбольного союзу" за Океан (Керч), а цей сезон проводить у складі Тюмені – передостанньої команди ФНЛ. Навіть там Щербак не може продемонструвати нічого путнього (9 матчів, 0 голів).

Навряд чи знаєте ви й про існування голкіпера Миколи Цигана. Уродженець обласного Миколаєва не зіграв жодного матчу за рідний клуб, відгукнувшись у 2002-му на запрошення Аланії. У Владикавказі Циган забронював за собою місце у воротах і провів там сім насичених років, ставши легендою команди. Потім були Шиннік, Спартак (Нальчик) і, зрештою, Сибір, де українець виступає з 2014-го. У чинному сезоні 34-річний Циган пропустив лише 7 матчів, проте врятувати його клуб від вильоту в Другу лігу зможе тільки диво.

ПФЛ

Професіональна Футбольна Ліга – аналог Другої ліги України. Вона складається із п'яти підгруп, поділених за географічним принципом. У зоні "Центр" за єдину путівку до ФНЛ борються московське Торпедо і саратовський Сокіл. Останніх тренує Ігор Захаряк – 54-річний спеціаліст, уродженець Керчі. У 2011-13 роках він очолював першолігові Суми. Здебільшого ж працює у Росії.

Донедавна за Сокіл грав Андрій Ківа, екс-півзахисник Севастополя, 2-разовий чемпіон Першої ліги України. Проте на офіційному сайті саратовського клубу він поміщений у категорію "отзаявлены". Ймовірно, Ківа повернувся у чемпіонат Криму, де раніше виступав у складі СКЧФ.

«Я вже отримав російський паспорт, так склалося моє життя, Крим відійшов до Росії, тому я продовжу кар'єру в Росії, швидше за все. Нічого страшного в цьому не бачу. До України я добре ставлюся, але на паспорті особливо зациклюватися не збираюсь. Не бачу сенсу. Ну, був українцем, став росіянином»,– пояснював Бабир 5 років тому.

Припускаємо, що укладений список – неповний, бо хтось із маловідомих українців уміло прикрився «триколором» на ресурсі Soccerway, а також офіційних сайтах російських клубів.


пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії у пошуках співвітчизників, яким байдужа війна, і які вважають себе "вне политики".

П’ятий рік війни. Нашої боротьби за власну територію. Тисячі жертв, мільйони скалічених доль. Ворог – Росія. Але не всі це усвідомлюють.

Українські футболісти їздили, їдуть і, будьте певні, продовжуватимуть їхати у російський чемпіонат на заробітки – за будь-яких умов. Навіть знаючи, що їм цього не пробачать.

"Голодуючі" Поволжя: "Потрібно годувати сім'ю". Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі “Голодуючі” Поволжя: “Потрібно годувати сім'ю”. Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі

Прямо зараз у трьох професіональних дивізіонах Росії ми нарахували 20 українців. У всіх – різна історія порочних стосунків із російським футболом. Дехто вже давно вважається там "своїм" (Тимощук, Парфьонов). Хтось не знайшов у собі сил розірвати "жирні" контракти після російського вторгнення у Крим і на Донбас (Годзюр, Михалик). Проте є й такі, які віддалися на милість ворога вже у розпал війни. І таких персон, на жаль, найбільше.

Прем’єр-ліга

Найбільш українським клубом можна назвати Урал із Єкатєрінбурга, який у цьому сезоні ще не гарантував собі елітної прописки (11-те місце після 25 турів, лише +3 очки над зоною стикових матчів за виживання). Так ось, очолює сибірську команду Дмитро Парфьонов – колишній захисник одеського Чорноморця, київського Арсенала і збірної України (за національну команду провів 18 матчів). Більша частина його кар’єри проминула у Росії – багато років виступав за московські Спартак та Динамо, Хімки, Сатурн і тульський Арсенал. Тренувати також розпочав там: Текстильник (Іваново), Тосно, зараз – Урал. У Парфьонова вже давно – російський паспорт.


https://football24.ua/ru/overtajm_tag47/

пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії у пошуках співвітчизників, яким байдужа війна, і які вважають себе "вне политики".

П’ятий рік війни. Нашої боротьби за власну територію. Тисячі жертв, мільйони скалічених доль. Ворог – Росія. Але не всі це усвідомлюють.

Українські футболісти їздили, їдуть і, будьте певні, продовжуватимуть їхати у російський чемпіонат на заробітки – за будь-яких умов. Навіть знаючи, що їм цього не пробачать.

"Голодуючі" Поволжя: "Потрібно годувати сім'ю". Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі “Голодуючі” Поволжя: “Потрібно годувати сім'ю”. Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі

Прямо зараз у трьох професіональних дивізіонах Росії ми нарахували 20 українців. У всіх – різна історія порочних стосунків із російським футболом. Дехто вже давно вважається там "своїм" (Тимощук, Парфьонов). Хтось не знайшов у собі сил розірвати "жирні" контракти після російського вторгнення у Крим і на Донбас (Годзюр, Михалик). Проте є й такі, які віддалися на милість ворога вже у розпал війни. І таких персон, на жаль, найбільше.

Прем’єр-ліга

Найбільш українським клубом можна назвати Урал із Єкатєрінбурга, який у цьому сезоні ще не гарантував собі елітної прописки (11-те місце після 25 турів, лише +3 очки над зоною стикових матчів за виживання). Так ось, очолює сибірську команду Дмитро Парфьонов – колишній захисник одеського Чорноморця, київського Арсенала і збірної України (за національну команду провів 18 матчів). Більша частина його кар’єри проминула у Росії – багато років виступав за московські Спартак та Динамо, Хімки, Сатурн і тульський Арсенал. Тренувати також розпочав там: Текстильник (Іваново), Тосно, зараз – Урал. У Парфьонова вже давно – російський паспорт.


https://football24.ua/ru/overtajm_tag47/

пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії у пошуках співвітчизників, яким байдужа війна, і які вважають себе "вне политики".

П’ятий рік війни. Нашої боротьби за власну територію. Тисячі жертв, мільйони скалічених доль. Ворог – Росія. Але не всі це усвідомлюють.

Українські футболісти їздили, їдуть і, будьте певні, продовжуватимуть їхати у російський чемпіонат на заробітки – за будь-яких умов. Навіть знаючи, що їм цього не пробачать.

"Голодуючі" Поволжя: "Потрібно годувати сім'ю". Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі “Голодуючі” Поволжя: “Потрібно годувати сім'ю”. Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі

Прямо зараз у трьох професіональних дивізіонах Росії ми нарахували 20 українців. У всіх – різна історія порочних стосунків із російським футболом. Дехто вже давно вважається там "своїм" (Тимощук, Парфьонов). Хтось не знайшов у собі сил розірвати "жирні" контракти після російського вторгнення у Крим і на Донбас (Годзюр, Михалик). Проте є й такі, які віддалися на милість ворога вже у розпал війни. І таких персон, на жаль, найбільше.


https://football24.ua/ru/overtajm_tag47/

пройшовся трьома професіональними дивізіонами Росії у пошуках співвітчизників, яким байдужа війна, і які вважають себе "вне политики".

П’ятий рік війни. Нашої боротьби за власну територію. Тисячі жертв, мільйони скалічених доль. Ворог – Росія. Але не всі це усвідомлюють.

Українські футболісти їздили, їдуть і, будьте певні, продовжуватимуть їхати у російський чемпіонат на заробітки – за будь-яких умов. Навіть знаючи, що їм цього не пробачать.

"Голодуючі" Поволжя: "Потрібно годувати сім'ю". Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі “Голодуючі” Поволжя: “Потрібно годувати сім'ю”. Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі

Прямо зараз у трьох професіональних дивізіонах Росії ми нарахували 20 українців. У всіх – різна історія порочних стосунків із російським футболом. Дехто вже давно вважається там "своїм" (Тимощук, Парфьонов). Хтось не знайшов у собі сил розірвати "жирні" контракти після російського вторгнення у Крим і на Донбас (Годзюр, Михалик). Проте є й такі, які віддалися на милість ворога вже у розпал війни. І таких персон, на жаль, найбільше.

Прем’єр-ліга

Найбільш українським клубом можна назвати Урал із Єкатєрінбурга, який у цьому сезоні ще не гарантував собі елітної прописки (11-те місце після 25 турів, лише +3 очки над зоною стикових матчів за виживання). Так ось, очолює сибірську команду Дмитро Парфьонов – колишній захисник одеського Чорноморця, київського Арсенала і збірної України (за національну команду провів 18 матчів). Більша частина його кар’єри проминула у Росії – багато років виступав за московські Спартак та Динамо, Хімки, Сатурн і тульський Арсенал. Тренувати також розпочав там: Текстильник (Іваново), Тосно, зараз – Урал. У Парфьонова вже давно – російський паспорт.


https://football24.ua/ru/overtajm_tag47/
загрузка...
Коментарі
18 жовтня
Вчора
16.10.2019
15.10.2019
14.10.2019
13.10.2019
12.10.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин