«У наступному році здивуємо громаду новими інфраструктурними проєктами», – голова Любешівської селищної ради Олег Кух

27 Грудня 2021, 16:02
Олег Кух 2989
Олег Кух

В ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту Район Любешів голова Любешівської селищної ради Олег Кух розповідає про свою роботу в кріслі очільника громади, ділиться баченням розв'язання нагальних проблем та аргументує деякі свої рішення.

 

«ОБІЦЯНКИ, ПРО ЯКІ ГОВОРИЛОСЯ ПІД ЧАС ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ  – У МІСЦЕВИХ ПРОГРАМАХ РОЗВИТКУ»

 

– Минув рік від початку другої Вашої каденції в кріслі очільника громади. Не шкодуєте, що знову взяли на себе цю ношу? За цей час виконали щось з обіцяного перед виборами?

– Шкодую чи не шкодую – про це можна було б говорити в далекому 2014, коли я, людина, котра ніколи не мала відношення до жодного рівня влади, очолив райдержадміністрацію, не уявляючи своєї ролі в цій системі. Та згодом, коли вже визначився, зрозумівши, що це мені потрібно, повністю віддався роботі. А щоб мати професійні навички, підвищити ефективність роботи, потрібно вчитись. І я пішов учитися. І з того часу вже не шкодую за свій вибір, за своє рішення.

Нині розумію всі ці процеси, знаю, що потрібно робити на місцевому рівні, на центральному. Можу вже говорити і й озвучую пропозиції законодавчому органу – через народну депутатку  Ірину Констанкевич, наприклад. На рівні області я мав досвід депутата обласної ради. Я можу сьогодні ефективно аналізувати та певною мірою оцінювати процеси, які відбуваються. Тож чому шкодувати?

Щодо обіцянок, то я не з тих, хто перед виборами щось обіцяє, а згодом заявляє, що «я вам нічого не винен». Всі обіцянки, про які говорилося під час виборчої кампанії, полягали в уже запланованих і підтриманих – у місцевих програмах розвитку, яких у нас є 28, і в кожній з них є відповідні заходи, передбачені на поточний рік та наступні. Так що хто хотів з ними  ознайомитись, дізнатися, яка стратегія чи напрямки в діяльності територіальної громади будуть пріоритетними в разі обрання Олега Куха головою, міг це зробити.

Сьогодні не можна говорити, що виконано чи що не виконано. Багато моментів є таких, що не вдалось. Наприклад, для себе ми ставили в програмах реалізувати ті напрямки, які не вдалося реалізувати. В частині інфраструктурних проєктів у нас деякі моменти відбулися деструктивні. У питаннях, пов’язаних з охороною здоров’я – також.  

Наприклад, коли планували та розраховували, скажімо, реконструкцію приміщення під ЦНАП або коли розраховували провести капітальний ремонт у любешівському навчальному закладі, який був пов'язаний у першу чергу із пожежною безпекою (там коридори та стіни були в пластику і їх потрібно було терміново демонтувати, щоб пожежники дозволили роботи). І от коли на початку 2021 року бачимо постанову Кабміну, де бюджет Любешівської громади зазначений у 5 з «хвостиком» мільйонів гривень, маємо розуміти, що ці кошти передбачені і вони мають нам прийти. А через пів року нам повідомляють, що у зв’язку з тими чи іншими причинами постанова скасовується і кошти профінансовані не будуть. А роботи вже розпочались, бо школу потрібно готувати до 1 вересня. Тож змушені були на ходу робити перестановки, перепланування бюджетних призначень.

Але єдине, що обіцяв і буду цього дотримуватися: до роботи ставитимуся відповідально й професійно. Працював, працюю й буду працювати на благо громади.

Читайте також:  Любешівський селищний голова підписав меморандум про співпрацю з фондом енергоефективності

 

«СИТУАЦІЯ З ЛЮБЕШІВСЬКОЮ БАГАТОПРОФІЛЬНОЮ ЛІКАРНЕЮ НАДЗВИЧАЙНО ПРОБЛЕМАТИЧНА»

 

– Які проблеми в громаді вважаєте нині найважливішими? Як розв’язуєте їх або збираєтеся розв’язувати?

 – Їх можна поділити на певні рівні, як-от:  стратегічні й тактичні. Стратегічних дуже багато. До тактичних, для прикладу,  можна віднести дорогу, яка на сьогодні була в нормальному стані, а у зв’язку з навчаннями, які нещодавно відбулися, або з певними роботами в лісових масивах, стає в непроїзний стан. Отож, не плануючи там нічого, мусимо цю проблему вирішувати.

Але є питання, над вирішенням яких не можемо працювати самостійно. Ці питання  міжмуніципального співробітництва, обласного рівня. Наприклад, проблема твердих побутових відходів на території громади. Якщо не буде прийнята й розроблена відповідна державна програма й стратегія, як вирішувати цю глобальну в країні проблему, ми її самі не вирішимо. Наш полігон для твердих відходів нині є проблемним, оскільки переповнений, крім того, розташований у межах населеного пункту та критично близько від території природно-заповідного фонду.

У генеральному плані забудови села В’язівне, над яким ще працюємо,  відібрана земельна ділянка (за межами села), яка може розглядатися для будівництва полігону. Але це десятки мільйонів гривень, по-перше, а по-друге, у громаді 41 населений пункт, і кожного року в них проводяться заходи з благоустрою, після чого доводиться ліквідовувати стихійні смітники. Тобто сміття нам потрібно забирати з території сіл. Жодна волинська громада, окрім, може, міських, не в змозі це робити. Тим більше збудувати власний сміттєпереробний завод. Не вистачить об’ємів сміття. Це мусить бути регіональний об’єкт. Одне, два підприємства, які необов’язково повинні бути прибутковими.

В іншому разі ми лише вигляд створюємо, що боремося з цією проблемою – як ото з вітряками. А Реально, для екології – ніяких зрушень. Якщо не говорити про витрати, ресурси, щоб завантажити сміття, то все одно – куди його дівати, хто його прийме? Ніхто. А це значить, що ми маємо його складати десь у себе. А цього робити нескінченно не можна.

Тому це дуже серйозна проблема глобального рівня, розв’язання якої шукаємо тимчасове, ситуативне, а як, до якого часу з цим давати раду? От нині на полігоні працює техніка, згортаючи та трамбуючи сміття, та це ж також має свої межі.

Ще одна проблема, скажемо, нашого, місцевого рівня, хоча також пов’язана з рішеннями центральної влади. Це друга ланка охорони здоров’я. Якщо з первинкою ситуація зрозуміліша й стабільніша та набагато менш критична, то ситуація щодо Любешівської багатопрофільної лікарні на сьогодні (6 грудня) надзвичайно проблематична. Шляхи її вирішення? Ми їх уже розпочали, але це не панацея, якщо говорити про кадрові рішення чи якісь адміністративні зміни. Там треба стратегічно організовувати роботу й дуже чітко з боку адміністрації розуміти,  що сьогоднішнє комунальне підприємство – це не вчорашня районна лікарня, яка фінансувалася із субвенції, в якій планувалися ліжко-місця – чим більше їх, тим більший обсяг субвенції. Сьогодні все поставлено на рейки економіки, тож основне завдання – прийняти пацієнта, створити такі умови, щоб пацієнт ішов до лікаря, послуги якого національна служба здоров’я оплачує. Тому лікарі, адміністрація мають усе робити, на руках носити пацієнтів, щоб вони не їхали до Луцька чи Каменя-Каширського.

Дуже турбує ситуація з пологовим відділенням. Адже існує загроза, що якщо у 2021 році кількість прийнятих  пологів у ньому буде меншою, ніж 175, наступного року його можуть закрити. Щоб там не було причиною, але це питання все ж таки й адміністрації, персоналу: необхідно створювати такі умови, щоб пацієнт розумів, що великої різниці не буде, де йому нададуть цю послугу, що не обов’язково їхати до Луцька чи в інший заклад охорони здоров’я.

Але наголошую, сьогодні абсолютно по-іншому працює заклад охорони здоров’я. Коли передбачена в тих коштах, які платять за послугу, не лише заробітна плата медперсоналу, але й весь пакет виробів медичного призначення і медикаментів, які необхідні на цю послугу, що ми чуємо від колишнього керівника лікарні на сесії селищної ради? Що люди купують. Тобто, крім медичної послуги, їм дають перелік медикаментів, які необхідно піти й купити. Це ж злочинно – брати  подвійну оплату:  коли національна служба заплатила за все, людину відправляти в аптеку ще раз оплачувати.

Або таке. Нещодавно внаслідок буревію в громаді виникали проблеми з електропостачанням. У лікарні також. І тоді там вмикають аварійне живлення. Я цікавлюсь у виконувача обов’язків директора, чи все налагоджено, чи все нормально функціонує, розуміючи, що нова техніка, можливе всяке. І чую у відповідь, що в  них ще працює старий генератор – з шістдесятих чи навіть п’ятдесятих роки минулого століття. І це при тому, що два роки тому ми передали лікарні новий і дуже дорогий японський генератор (який виявився непотрібним селищному ліцею). І той новенький генератор уже два роки з «хвостиком» «успішно» стоїть не розпакований.

Ось такі речі відбувалися. Вони сьогодні неприйнятні.

– Кого б Ви хотіли бачити на цій посаді?

– Дуже хотів би, щоб це був місцевий спеціаліст, готовий узяти на себе відповідальність і величезний обсяг роботи.  Але прийом документів на конкурс завершився, і ніхто не виявив бажання.

 

«НЕ СКАЖУ, ЩО БЮДЖЕТ НАДЗВИЧАЙНО РОЗВИТКОВИЙ, АЛЕ ВІН ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВСІ ЗАХИЩЕНІ ВИДАТКИ»

 

 – Незабаром розпочнеться новий господарський рік для громади. Яка ситуація із коштами? Чи селищна рада вже намітила основні напрямки прибутків-видатків?

– Ще торік, плануючи бюджет 2021 року, думав, що буде гірше. Певні чинники, дуже незрозумілі ситуації з коронавірусу, перший нокдаун… Пам’ятаєте, як закривалися ринки, магазини, всі сидять по домівках, працює лише аптека та продуктові крамниці… Так що запланований бюджет був відповідно до доходів. Не було жодного періоду, щоб він був не виконаний. За шість місяців було перевиконання на 105 відсотків (ми тоді навіть дозволили собі перерозподілити те, що вийшло понад ста відсотків). Буде він виконаний і в цьому році, про що не маю сумніву. А вільні залишки, що сформуються на кінець року, а їх,прогнозую, буде не менше 5-6 мільйонів, зможемо спрямувати на капітальні видатки.

У цілому ж очікуємо майже 72 мільйони власних надходжень. На новий рік запланували 80 мільйонів.

Не просто буде у 2022 році в галузі охорони здоров’я. Річ утім, що значно збільшуються видатки на енергоносії, прийнято рішення про збільшення зарплати медикам молодшого персоналу. Тож будемо аналізувати, будемо дивитися, як наші підприємства зможуть коштом своїх доходів забезпечити необхідний рівень видатків.  

Підвищення заробітної плати, що відбулося з 1 грудня, також вливає на видаткову частину.

Не скажу, що бюджет надзвичайно розвитковий, але він дасть можливість забезпечити всі захищені видатки (зарплати, енергоносії). Всі програми, прийняті в селищній раді, будемо фінансувати, розподіляючи вільні залишки в березні-квітні.

Очікуємо збільшення дохідної частини, пов’язане з прийняттям так званого ресурсного закону (законопроєкт «5600», де йдеться про збільшення частки ПДФО до місцевих бюджетів). Це в першу чергу стосується змін в оподаткуванні власників землі. Мова про те, що всі власники земельних ділянок площею понад 50 соток будуть обкладені податком. На 2022 рік це буде 4 %, на 2023 і далі – 5%

 

Читайте такожЛюбешівська громада взяла участь в обговоренні новацій податкового та бюджетного законодавства

 

– У цей непростий для здоров’я краян, як всіх українців, час не можна оминути питання коронавірусу, зокрема такий важливий захід боротьби з ним, як вакцинація. Сподіваюся селищна рада не спихнула її виключно на плечі медичних закладів. Чи вважаєте достатньою просвітницьку роботу у громаді щодо якомога широкого охоплення нею любешівчан ?

– У нас досить високий рівень вакцинації мешканців громади в порівнянні з іншими територіями. Але в першу чергу, це заслуга медиків. Вони зайняли правильну просвітницьку позицію. Я  вважаю, що так і має бути. Кожен громадянин повинен розуміти, що він є часткою суспільства, а не сам один, враховувати потреби суспільства – тобто повинен вакцинуватися.

– «Рознарядки» на кількість вакцинованих селищна рада дає медикам?

– Ні. Ми орган місцевого самоврядування, а все, що пов’язане з техногенною та екобезпекою, з надзвичайними ситуаціями – це компетенція місцевих держадміністрацій.

 

 

«ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ДОРОЖЧИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЄКТІВ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТНІСТЬ»

 

– Селищна рада – це не лише Любешів, це ще понад два десятки сіл. Як часто виїжджаєте в старостинські округи? Які проблеми найчастіше туди вас кличуть?

 – Так, у громаді 41 один населений пункт, і всі досить такі різні, одні активно розвиваються, інші трішки зупинилися на якомусь етапі свого розвитку, проте всі вимагають уваги. Я не можу ставитися, надавати пріоритети одним у ручному режимі й десь не бачити інших. Тому питання благоустрою, поводження зі сміттям, інфраструктури, функціонування й охоплення мережею освітніх закладів, закладів охорони здоров’я – це те, з чим працюємо в усіх населених пунктах.

Зрозуміло, що для вирішення якихось дорожчих інфраструктурних проєктів в кожному разі визначається пріоритетність. Так мусить бути. Ми не можемо розпорошувати по одній  копійці кошти – доводиться визначатися, вибирати. Але багато чинників береться до уваги: кількість населення, кількість дітей, наявність, відсутність інфраструктури і т.д.

Що ж дали тому чи іншому селу? Але в нас видатки лише на фінансування дошкільних навчальних закладів. На наступний рік запланували на це 30 мільйонів, адже  їх у нас 21, тобто в кожному великому селі є дитсадок. Чи це окреме приміщення, чи при школі, як у Ветлах, але  є.

Щодо прийому громадян, то нині це заборонено – у рамках дії відомих обмежень, тому намагаюся спілкуватися в телефонному режимі.

– Любешів утратив статус районного центру. Це плюс чи мінус для громади?

– Те, що утворився четвертий північний Камінь-Каширський район – це позитивно, але, на моє глибоке переконання, він мав би охопити території колишніх Камінь-Каширського, Любешівського та Ратнівського районів. Тоді б це відповідало б усім критеріям і було б абсолютно логічним.

Дискусії стосовно того Камінь-Каширський чи Любешів – центр району, у мене не виникало. Камінь-Каширський – місто з давнішою історією, більший за населенням. Звісно, що ми певною мірою дещо втратили. Передусім – у представницькій сфері,  бо нині відбувається оптимізація центральних органів, і всі управління, центральні офіси територіальних органів розташовані в райцентрі. Та, зрештою, будь-яка делегація солідна міжнародного рівня, наприклад, прибуває спочатку в центр району, а потім уже в інші об’єкти, які її цікавлять.

Але економічно – не втратили. Хоча ще довго будемо звикати до вислову «селище Любешів Камінь-Каширського району». Та звикнемо. Це ж уже колись було, якщо згадати п’ятдесяті-шістдесяті роки минулого століття.

 Любешівщина не дорахувалася ще й кількох сіл, що виявили бажання приєднатися до Каменя-Каширського. Якщо, наприклад, Щитинь цього давно бажав, то «демарш» Невіра, Погулянки, Великої Глуші, принаймні для мене був несподіванкою.

– Входження сіл, які були в Любешівсьому районі, до Камінь-Каширської громади, не варто трактувати, як демарш чи хтось щось утратив. Думка людей має бути визначальною. Якщо людям зручніше в Камінь-Каширській громаді, якщо це їм  ближче і т.д., то потрібно людей почути.

–  Розкажіть про роботу щодо залучення на територію громади інвесторів. Чи вирізняється чимось Любешівщина в цьому  напрямку серед інших громад Волині?

– Враховуючи складнощі економіки, пов’язані з ковідом, стан залучення інвестицій у нас досить позитивний. Що собою являють інвестиції? Багато хто уявляє, що це приїхав багатий дядько з Німеччини чи Америки, вибрав  територію та витрачає там кошти, будує заводи, інші об’єкти. Я трішки з цим не погоджуюся. Гляньмо на вулиці селища: одночасно будується, як мінімум, п’ять об’єктів інфраструктури і вони досить таки серйозні та масштабні. Це на вулицях Незалежності, Бондаренка, Брестській, Свободи. Це ж чудово. Це будують любешівці. А це означає, що ми правильно розставили пріоритети, створили правильні умови для того, щоб ці підприємці вкладали кошти саме в Любешів.

– А в селах громади щось будується?

– Будується, оскільки вертаються в селищну раду з питаннями виготовлення містобудівної документації з різних населених пунктів, зокрема із Залаззя, Залізниці, Лобни…

– І в маленькій Лобні щось будують?

– Так, власник тамтешнього магазину попросив селищну раду замовити детальний план території, щоб збільшити площу земельної ділянки для будівлі комерційного призначення. Не знаю, що він будуватиме – більший магазин чи кафе, але знову ж таки це також інвестиції.

Щоб цей процес активно стимулювати, ми і намагаємося оперативно там, де виникає потреба, працювати з містобудівною документацією, що є настільним документом очільника громади, яку потрібно постійно та своєчасно оновлювати, щоб давати можливість для збільшення житлового фонду, об’єктів інфраструктури.

Найближчим часом на обговорення громадськості буде представлений проєкт генерального плану Любешева. Будуть розширені межі селища, впорядкування зелених насаджень. Триває також робота  над генеральними планами Зарудчів, Седлища, Бірок, інших сіл.

Пам’ятаєте, як насторожено  поставилися до «Стохід Нова Агро»?  Не вірили, що там, у Гірках, на тих пісках хтось щось робитиме… А нині бачимо чудовий результат, і техніка на полях урожай збирає вдень і вночі. І те, що ці люди не згорнули свою діяльність – це також певний показник правильної нашої роботи.

І насамкінець про рейтинг, який формує незалежна громадська організація за понад сорока критеріями, що аналізують і дають оцінку розвитку та інвестиційної привабливості  громад України. У цьому рейтингу Любешівщина на 102 місці і має динаміку до підвищення показників.

Читайте також: У Любешівській селищній раді впроваджують українсько-швейцарської програми EGAP з е-врядування

 

«МУЗЕЙ У СЕЛИЩІ БУДЕ»

 

– Улітку в селищі побувала Волинська експедиція. Серед цікавинок громади її учасники хотіли побачити і Музей минулого Любешівщини, створений місцевими ентузіастами, проте потрапити в нього не змогли, оскільки був замкнений і не на вихідні. Не функціонує він і досі. Невже починання любителів музейної справи залишаться марними?Щось робиться, щоб  він запрацював.

– Я тоді мав розмову з учасниками експедиції, і ми дещо скорегували можливість доступу до приміщення. Ключ від нього зберігається в бібліотеці, і всі, хто дотичний до створення музею, матимуть доступ. Вимога, яка була озвучена, залишається: має бути контроль, порядок, щоб це не було хаотично, не виникало питань, хто відповідальний за приміщення, чи хто там нині перебуває. Взяли ключа, повернули, залишили в бібліотеці.

Стосовно музею в цілому. Я глибоко переконаний, що він повинен бути, і він точно буде. Ми вже говорили про проєкт реконструкції в’їзних воріт, який має назву «Музеєфікація», – приміщення, що буде повністю придатне для створення музею, фондів, для зберігання експонатів, з усією необхідною інфраструктурою. 

Сьогодні ми виготовляємо правовстановлюючі документи на цю будівлю, тому затримується реалізація цього проєкту. На цю  будівлю в державному реєстрі речових прав відсутній будь-який запис про приналежність її до чиєїсь власності. Так, об’єкт є в реєстрі пам'яток. Але право власності – це чітка процедура, об'єкт мусить бути чітко зазначений у реєстрі. 

Кошти на виготовлення документації є, частину вже оплатили. А в майбутньому, оскільки в державному бюджеті є окрема стаття видатків, які спрямовуються на реставрацію та відновлення об’єктів пам'яток архітектури, у тому числі і комунальної власності,  сподіваємося на підтримку держави та залучення цих коштів.

– Це близька перспектива?

– Це питання років. Процедуру взяття на облік безгосподарського майна розпочали 5 серпня 2021 року, коли вже точно зрозуміли, що цим не  буде займатися ні управління культури, ні Мінкульт. Але музей у селищі буде.

– У своєму нещодавньому блогу я писав про вулиці селища, які і досі носять, попри декомунізацію, імена, успадковані від радянської влади. Ви погоджуєтеся з цим чи маєте своє бачення цього явища?   

– Я погоджуюсь. Те, що напряму суперечило б законодавству про декомунізацію, у відповідність перевела ще селищна рада попереднього скликання.  Назви вулиць, які  прямо не суперечать вимогам законодавства, але не зовсім відповідають духу національно-патріотичного виховання сучасної молоді, уже розглянуто на засіданні комісії, яка вирішила винести це питання на засідання виконкому. Це стосується вулиць Галана, Чапаєва, Чкалова, Парnизанської, Колгоспної, Островського.. Проте, оскільки нині ми перебуваємо в червоній зоні, заборонені громадські обговорення, тому чекаємо, коли закінчаться обмеження, щоб можна було опублікувати оголошення, залучити громадськість.

– Що чекає любешівчан у наступному році?

– Я оптиміст – чого бажаю і всім жителям громади. З оптимізмом дивитися в завтрашній день і намагатися бачити все в білих кольорах, а не в чорних, тому що вже давно доведено: як людина налаштовує себе, як хоче оцінювати й бачити довколишній світ, то так і буде його сприймати. Чим здивуємо любешівську громаду? Новими інфраструктурними проєктами. Можливо, певними рішеннями соціального характеру. 

Читайте також«Не скрізь потрібні заводи», – голова Любешівської громади Олег Кух. ІНТЕРВ’Ю

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024