Коли Любешів знову стане містом?
-
-
>
-
>
-
>
8982
Селище міського типу. Хоч як ми звикли до такої назви-класифікації поселень, усе ж варто задуматися, чи і надалі доцільно так називати наше містечко. Адже цей термін громіздкий і незручний при творенні похідних слів.
Тоталітарна система, щедра на вигадки подібних словотворень, залишила нам у спадок чимало непотребу, у тому числі й оце незрозуміле іноземцю «смт».
Звідки ж воно взялось і що означає? Зазирнімо до енциклопедичного словника. «Українська радянська енциклопедія» (ред. 1962 р.) окремого терміну «смт» не має, знаходимо його в статті «селище».
«В УРСР є селища міського типу і робітничі. До селищ належать населені пункти навколо промислових підприємств, будов, залізничних вузлів, гідротехнічних споруд», – пояснюється в статті.
У цих населених пунктах, читаємо далі, має бути не менше двох тисяч мешканців, серед яких 60% робітники, службовці та члени їхніх сімей. І в цьому ж самому джерелі вказано про «місто», що це населений пункт, де живе понад тисячу мешканців, 85% яких зайняті в промисловості, торгівлі, транспорті, адміністративних установах, навчальних закладах.
Що ж, навіть за цією класифікацією нинішній Любешів можна сміливо називати містом, адже і населенням, і «незайнятими у сільському господарстві» вписується в критерії.
Чому ж він, будучи колись містом чи принаймні містечком (на мій погляд, дуже вдала назва-класифікатор), утратив свій статус?
Перегорнімо сторінки історії. Якщо всередині ХVІІ століття в Любешеві мешкали переважно селяни-кріпаки, то вже в ХІХ столітті сільське господарство витісняють ремісники та крамарі (крім кустарів, діють дві цегельні, два десятки крамниць). Значних міських рис йому додало і XX століття: залізниця, пристань, реміснича школа. Так що до 1940 року Любешів не інакше, як містом чи містечком ніхто не називав. Радянська ж влада, надавши йому в цей рік статус райцентру, одночасно класифікувала і як селище міського типу.
Чому – не відомо, адже любешівці живуть ні довкола промислового об'єкта, ні довкола залізничного вузла, ні гідротехнічної споруди. Мешкали тут міщани і раптом стали ким: селянами, селищенцями?!.
Отже, чи не пора Любешеву повернути історичний статус? Це питання варто розглянути депутатам, передусім місцевого рівня, і поклопотатися перед відповідними інстанціями. Така проблема недалека, мабуть, і цілому рядові старовинних волинських містечок: Ратному, Турійську, Торчину, Локачам… Невже вони змирилися з отим радянсько-шаблонним «типом»?
Омелян КОНОНЕЦЬ
Читайте також: Любешів: таємниці зруйнованого храму
Коментарі