Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Центральна вулиця Любешева
Центральна вулиця Любешева

Коли Любешів знову стане містом?

12:45 06.01.2020
6125

Селище міського типу. Хоч як ми звикли до такої назви-класифікації поселень, усе ж варто задуматися, чи і надалі доцільно так називати наше містечко. Адже цей термін громіздкий і незручний при творенні похідних слів.

Тоталітарна система, щедра на вигадки подібних словотворень, залишила нам у спадок чимало непотребу, у тому числі й оце незрозуміле іноземцю «смт».

Звідки ж воно взялось і що означає? Зазирнімо до енциклопедичного словника. «Українська радянська енциклопедія» (ред. 1962 р.) окремого терміну «смт» не має, знаходимо його в статті «селище».

«В УРСР є селища міського типу і робітничі. До селищ належать населені пункти навколо промислових підприємств, будов, залізничних вузлів, гідротехнічних споруд», – пояснюється в статті.

У цих населених пунктах, читаємо далі, має бути не менше двох тисяч мешканців, серед яких 60% робітники, службовці та члени їхніх сімей. І в цьому ж самому джерелі вказано про «місто», що це населений пункт, де живе понад тисячу мешканців, 85% яких зайняті в промисловості, торгівлі, транспорті, адміністративних установах, навчальних закладах.

Що ж, навіть за цією класифікацією нинішній Любешів можна сміливо називати містом, адже і населенням, і «незайнятими у сільському господарстві» вписується в критерії.
Чому ж він, будучи колись містом чи принаймні містечком (на мій погляд, дуже вдала назва-класифікатор), утратив свій ста­тус?

Перегорнімо сторінки історії. Якщо всередині ХVІІ століття в Любешеві мешкали переважно селяни-кріпаки, то вже в ХІХ столітті сільське господарство витісняють ремісники та крамарі (крім кустарів, діють дві цегельні, два десятки крамниць). Значних міських рис йому додало і XX століття: залізниця, пристань, ремі­снича школа. Так що до 1940 року Любешів не інакше, як містом чи містечком ніхто не називав. Радянська ж влада, надавши йому в цей рік статус райцентру, одночасно класифікувала і як селище міського типу.

Чому – не відомо, адже любешівці живуть ні довкола промислового об'єкта, ні довкола залізничного вузла, ні гідротехнічної споруди. Мешкали тут міщани і раптом стали ким: селянами, селищенцями?!.

Отже, чи не пора Любешеву повернути історичний статус? Це питання варто розглянути депутатам, передусім місцевого рівня, і поклопотатися перед відповідними інстанціями. Така проблема недалека, мабуть, і цілому рядові старовинних во­линських містечок: Ратному, Турійську, Торчину, Локачам… Невже вони змирилися з отим радянсько-шаблонним «типом»?

Омелян КОНОНЕЦЬ

Читайте також: Любешів: таємниці зруйнованого храму

Коментарі

Олег

17:31 06.01.2020

Повністю згідний з автором статті.Було б доцільним називати містечко.Не село,не місто а от містечко ,дуже влучно.так ,як в європі.

Олегу

13:25 18.01.2020

Слово «Європа», якщо це частина світу – пишеться з великої літери. А загалом допис ні про що. До чого тут минуле? Ремесла і торгівля в поселенні Любешів трималась на євреях, частково на німцях., поляках. Потім, завдяки комуністам та нацистам, їх не стало. Майбутні українці, які на той час називали себе тутейшими, а їх називали «полішуками» жили скотарством, щось сіяли, щось жали та лісом і від лісу. Європейська міська культура й досі не причепилась до поліщуків-українців. Вони , в переважній кількості, так само є зразком середньовічного натурального господарювання та феодального мислення. Яке місто? Яке село? Найправильніша назва - Колгосп, або Радгосп.

21 жовтня
Сьогодні
Вчора
19.10.2020
18.10.2020
17.10.2020
16.10.2020