Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Поліський клондайк на карантині
Поліський клондайк на карантині

Бурштиновий промисел на паузі

12:48 01.06.2020
1061

Репортаж із поліського клондайку на карантині допомагав проводити любешівець.

Наприкінці 2019-го Президент України підписав так званий закон про бурштин. Він посилює кримінальну відповідальність за незаконний видобуток, збут, придбання, зберігання, передачу, перевезення, перероблення корисних копалин та за ухилення від рекультивації земель. Закон не налякав «чорних копачів». Натомість свої корективи у справу старателів внесли карантин і посуха.

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» побував на одному з найбільших клондайків Рівненщини та Волині.

Щоб переконатися, що в Україні процвітає нелегальний видобуток бурштину, не потрібно проводити розслідування, досить відкрити Google-карти. Кратери копанок біліють на супутникових знімках лісів і долин українського Полісся.

Проте, як нині кажуть, впродовж карантину природа настільки очистилась, що з клондайків зникли старателі. І не тому, що бояться вірусу, а тому що ціна на сонячне каміння впала, а збут його за кордон тимчасово «накрився».

Нашим поводирем місцями нелегального видобутку бурштину погодився стати мешканець Любешева. Назвемо його Богданом. Він і сам якийсь час заробляв на життя працюючи на мотопомпі. Спершу, каже, пішов на роботу до родича, який мав свою ділянку на клондайку, а згодом, так би мовити, закріпився в галузі.

«На бурштині піднялось багато людей. Пів Любешівського району їздить туди мити», – розповідає Богдан.

Він каже, що вже два роки «не в темі». Змінив роботу і працює легально.

Покинуті помпи та «місячні» пейзажі

Село Кухітська Воля Зарічненський район сусідньої Рівненщини. Раніше доїхати туди з Волині було непросто, дороги не було, був напрямок. Але за останній рік бурштинокопачі засипали шлях щебенем. Тож, сяка-така дорога з’явилася.

Клондайк, який ми бачили на супутникових знімках, у кількох кілометрах за селом. Рушаємо туди автівкою, проте десь у полі на пів шляху зупиняємось – дорогу перекопали ровом. Далі хіба що вантажівкою, чи трактором. Ми ж залишаємо авто і йдемо пішки.


Десь поруч тече річка Веселуха. Власне до каналів однойменної меліоративної мережі й присмокталися своїми хоботами помпи бурштинокопачів.


Доводиться йти і через болота, де хтось уже спорудив кладки з хмизу або дощок.






По обидва боки каналів то тут, то там – міні пустелі. Це сліди діяльності «людини розумної».

Острови клондайку хоч і порожні, але не полишені напризволяще. Подекуди так і стоять мотопомпи з простягнутими на десятки і сотні метрів «рукавами». Біля них пахне мастилом. Схоже, старателі скористались перервою, щоб підрихтувати агрегати. Деякі деталі очевидно саме замінили на нові.


Десь розкидані лопати, свіжі залишки їжі, випрані і залишені сохнути рукавички чекають свого господаря.




«Зараз не миють. А так цілий рік миють. Зимою теж. Інколи навіть й вночі миють. Включають прожектори і працюють. На помпі працюють по 6 чоловік. Комплект помпи 5-6 тисяч доларів. Купили помпу, якщо мєнти забрали, то можна за день на дві нових каміння намити. Але ніхто їх не чіпає, тому їх там і полишали.

Хазяїн має дві-три помпи, наймає людей, платить їм днювку. Ще в березні 500 гривень платили. Коли тут миють, то помпи стоять в ряд, одна біля другої. Якщо вода в канаві закінчується, то наймають екскаватора і викопують нові рови там де потрібно. Там та річка Веселуха, ми вже кілька разів змінювали її напрямок.

Коли миють, на клондайк так просто не заїдеш. Стоять люди дорогою і повідомляють. А там людина з автоматом ходить. Раніше пам’ятаю, на клондайку з кожної помпи за в’їзд 100 доларів за день брали. Заплатив, заїхав і миєш. Чужий ніхто там не проїде», – розповідає Богдан.

Лишаємо клондайк і рухаємось в напрямку села Ждань. Між цим населеним пунктом і селом Річки прямо з дороги видно свіжі копанки на полях. Подекуди поодинокі, а подекуди ділянки суцільно поцятковані білими «кратерами».


Неподалік звідси навесні 2016-го року Автомайдан знімав те саме популярне відео про масштаби бурштиновидобутку, яке облетіло усі медіа.

Богдан розповідає про це як про легальні копальні. Каже, земля тут продається і купується.

«10 тисяч доларів гектар коштує. Купуєш і миєш спокійно на своїй ділянці»



«А як же правоохоронці?» – дивуємось. Адже якщо попередня локація далеко від людського ока, то тут все як на долоні, прямо понад дорогою.

«Поліція сюди не потикається. До райцентру Зарічне звідси 50 кілометрів. Дорога погана. Поки приїдуть, то тут вже нікого не буде. Ближче з Волині, але наші там не мають права щось робити. Це не їхня територія», – каже чоловік і додає, що на Волині інші порядки.

«Наші пробували брати бочку і мити в наших лісах, але зразу здають. Приїжджає поліція і не дає того робити. А сюди ніхто не приїде».



За словами Богдана, скуповувати бурштин в село приїздять китайці. А завдяки такому бізнесу навіть неповнолітні копачі можуть дозволити собі дорогі авто.

«Тут бурштин є скрізь. В Маневицькому районі він залягає на метр від поверхні, а тут може й до десятків метрів бути. Там можна і лопатою накопати, а тут така штука опускається схожа на бур, тільки замість металу струмені води працюють. Камня на 5-10 доларів можна і сачком тут виловити. Тому тут і діти працюють. Їх тут було як тільки карантин почався і школи закрили…»

Угоди з прокурорами, штрафи та умовні покарання. Як завершуються кримінальні справи проти чорних копачів

«Сила правди» поцікавилася як борються з чорними бурштинокопачами право та природоохоронці Рівненщини. З’ясувалось, що, наприклад, протягом 2015-2018 років Державна екологічна інспекція в області не виявила жодних фактів пов’язаних з нелегальним видобутком бурштину на території Зарічненського району.

Поліція ж з 2015-го до травня 2020-го відкрила 184 кримінальні провадження, а до суду передала лише 13 справ. Найбільше у 2016-ому – 8. Цьогоріч одну, а в 2018-2019 роках – жодної.

Зарічненський районний суд Рівненської області протягом п’яти останніх років виніс 16 вироків у справах за статтями 240 та 240-1 Кримінального кодексу України про незаконний видобуток бурштину. Зазвичай прокурор і обвинувачений укладали угоду про визнання вини і справа закінчувалась штрафом розміром 6800 гривень, або ж умовним позбавленням волі на один рік.

За цей же період (2015-2020 роки) сусідній Любешівський районний суд Волинської області оголосив вироки у трьох таких справах. Одним призначив умовне відбування покарання, а двома іншими оштрафував винних на 6800 і 51000 гривень.

Прикладом лояльності правоохоронної і судової систем до чорних видобувачів можна вважати справу відносно «охоронця» клондайку В’ячеслава Яровенка. У 2015 році чоловік, забезпечуючи безперешкодне вимивання сонячного каміння бригаді старателів, з карабіна прострелив ноги іншій людині. Йому інкримінували одразу 4 статті ККУ. Та Феміда в особі судді Романа Світличного дала Яровенку лише умовний термін з іспитовим строком один рік. Бо обвинувачений – учасник АТО і патріот!

«Характеризуючи особу обвинуваченого, суд враховує те, що В’ячеслав Ярованко приймав участь у бойових діях в зоні АТО, позитивно характеризується командиром 8-го окремого батальйону «Аратта» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», як боєць, який при виконанні бойових завдань проявив мужність та відвагу, має високе почуття патріотизму та відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди потерпілому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено», – йдеться у вироку.

А це фрагмент вироку Дубровицького районного суду у справі про незаконний видобуток бурштину.

«Розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення становить 10 грн. (порушення земельного покриву)», – йдеться у вступній частині судового документа.

Замість епілогу до цього матеріалу – фото, які найліпше демонструють і «розмір завданої шкоди» і «патріотизм». У тому числі й судової гілки влади.


Як з’являлися клондайки під Кухітською Волею, поблизу сіл Ждань та Річки можна уже зараз відстежити подивившись на супутникові знімки за останні п’ять років. Зверніть увагу на білі плями в лісах, які з’являються з 2015 року, на анімації нижче. Найкраще вони видніються на останньому знімку за 10 травня 2020 року.

Оксана ПЕТРУК

Коментарі
11 липня
Вчора
09.07.2020
08.07.2020
07.07.2020