«Удячний університету за надані знання», – Роман Гук

Студент 6 курсу медичного факультету Роман Гук із Любешева успішно склав семестрові, державні іспити та ліцензійні іспити «Крок». Тож нині він – випускник, який отримав якісну освіту в одному з найкращих медичних університетів України.

Із нашим земляком розмовляє кореспондентка газети «Медична академія» 

– Шість років тому ви вперше переступили поріг Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського як першокурсник, а нині студентські роки – позаду й можна підбивати певний підсумок. Яким був цей етап вашого життя?

– Дуже активним, цікавим, насиченим у сенсі навчання та особистісного розвитку. В університеті працюють прекрасні викладачі – люди з великим професійним і життєвим досвідом, чий приклад мотивує. Я брав активну участь у громадській діяльності, зокрема, був головою сектора гуртожитків у студентському парламенті. Зрештою, старався ніколи не гаяти час.

– Яка галузь медицини вам особливо до душі?

– Анестезіологія. З третього курсу це моя улюблена дисципліна. Заняття ж у гуртку на кафедрі медицини катастроф і військової медицини під керівництвом професора Арсена Гудими ще більше посилили мою зацікавленість. До автоматизму відпрацював навички надання першої домедичної допомоги. Відтак учився надавати екстрену медичну допомогу умовному пацієнту у відділенні невідкладних станів або ще дорогою до лікарні. У центрі симуляційного навчання ТНМУ практичні заняття відбуваються за сучасними стандартами в добре обладнаних навчальних кімнатах, де є і манекени, муляжі, і потрібна апаратура, щоб рятувати людське життя в найскладніших ситуаціях, приміром, коли розвивається інфаркт міокарда, інсульт, при політравмах… Завжди чекав занять із нетерпінням, і моя зацікавленість цією галуззю медицини лише зростала. Хочу пов’язати з нею власне майбутнє. Вдячний викладачам, які сприяли моєму професійному становленню, зокрема, завідувачу кафедри медицини катастроф і військової медицини, професорові Арсену Гудимі та директорці центру симуляційного навчання Галині Цимбалюк.

Узагалі мені пощастило з університетом: студентам тут створені всі умови для успішного навчання. Свого часу батьки гаряче підтримали моє прагнення навчатися в ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського, бо це і їхня альма-матер. 1998 року обоє закінчили медичний факультет нашого університету (на той час – академії). Мама працює лікарем амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, тато за фахом – педіатр, виконує обов’язки заступника головного лікаря центральної лікарні селища міського типу Любешів на Волині. У шкільні роки мені подобалося приходити до батьків в лікарню, бачити їх за роботою, слухати, як вони спілкуються з пацієнтами, як обговорюють фахові проблеми з колегами. Приваблювала позитивна доброзичлива атмосфера, що теж сприяє одужанню хворих. Мабуть, тоді й з’явилася мрія стати лікарем і, щоб її втілити, вступив до ТНМУ. Молодша сестричка Софійка, яка закінчила 9 клас, також цікавиться медициною, але ще обдумує, якій з галузей надати перевагу.

– Недарма ж кажуть: гени – річ уперта. Студентом ви допомагали в роботі центру симуляційного навчання?

– Тут з’явилося багато нового обладнання, що дуже тішить. Охоче допомагав у підготовці манекенів до роботи, налаштуванні апаратури, муляжів. Потрібно ж бо, аби все працювало бездоганно, без збоїв.

– Студентом ви брали активну участь у Всеукраїнських зимових чемпіонатах бригад екстреної медичної допомоги «Кременецьке медичне ралі», Всеукраїнських олімпіадах із симуляційної медицини «TernopilSimOlymp», низці важливих тренінгів з основ домедичної допомоги.

– Так, це дуже важливі проєкти, які втілює наш університет. Я є інструктором Всеукраїнської ради реанімації. На заняттях навчаємо громадян базовим навичкам надання домедичної допомоги, щоб, опинившись в екстремальній ситуації, кожен знав, що і як робити, щоб урятувати життя людини. У складі студентської команди ТНМУ був учасником міжнародного етапу змагань із симуляційної медицини Люблінського медичного університету (Польща), який відбувся у рамках V конгресу студентів і молодих вчених з медичної освіти та симуляційного навчання в медицині. Якісні знання й відмінну професійну підготовку члени нашої команди продемонстрували також на Всеукраїнському чемпіонаті з домедичної допомоги, Всеукраїнській олімпіаді із симуляційної медицини з міжнародною участю «TernopilSimOlymp» (екстрена та невідкладна медична допомога), яка щороку відбувається в навчально-оздоровчому комплексі нашого вишу «Червона калина». І це лише стислий перелік важливих заходів з цікавими конкурсними завданнями та майстер-класами, які зорганізував університет. Стараннями адміністрації ТНМУ, можливості центру симуляційного навчання, де відпрацьовують базові медичні навички майбутні лікарі та парамедики, розширюються з кожним роком. Починалося все з кількох аудиторій з манекенами, а нині – це потужний навчальний комплекс, із сучасними тренажерами, манекенами-симуляторами та іншим обладнанням, що допомагає студентам швидко засвоїти й відшліфувати різноманітні медичні маніпуляції.

– Всеукраїнська олімпіада із симуляційної медицини «TernopilSimOlymp», зорганізована ТНМУ, набула популярності. Коли вона відбувається?

– У жовтні. Олімпіада була моїм улюбленим вишколом. До нас приїжджають команди з усіх медичних університетів України та з-за кордону. Студенти, і, зокрема, майбутні парамедики, демонструють набуті знання й навички, уміння працювати в команді. Це чудова нагода перевірити себе, власне вміння, кмітливість, фізичну витривалість. У навчально-оздоровчому комплексі «Червона калина» є все для організації таких тренінгів. Тут і ліс, і басейн, і спортивні споруди та приміщення різного призначення, тож можна зімітувати нещасний випадок в умовах, максимально наближених до реальності.

– Вам уже траплялося по-справжньому рятувати чиєсь життя?

– Якось, йдучи вулицею митрополита Шептицького в Тернополі, побачив, що перехожа неподалік стишила ходу, похитнулася й упала. Я підбіг до неї. Жінка була непритомна, ні на що не реагувала. В такій ситуації дорога кожна секунда, тож я швидко відновив прохідність дихальних шляхів, пересвідчився, що є пульс, дихання, перемістив жінку в стабільне положення й через п’ять хвилин вона отямилася. Викликавши «швидку», передав пацієнтку медикам, які її шпиталізували. Тож усе закінчилося добре.

– Чим встигаєте займатися у вільний час?

– Захоплююся програмуванням, зокрема, розробкою web-проєктів. Це досить складний та водночас дуже цікавий процес. Люблю подорожувати. Улюблена країна для відпочинку – Єгипет. Сонце, море, теплий пісок… Побував також у Польщі, Ізраїлі. І, звичайно, в Білорусі. Моє рідне містечко Любешів розташоване майже на кордоні з цією країною, тож для мене побувати в Білорусі – як сусідній район відвідати. Я великий прихильник здорового способу життя, тому не забуваю про спортзалу. А ще люблю ходити пішки. Проходити 12 тисяч кроків щодня – для мене норма. Корисний додаток у моєму годиннику допомагає її дотримуватися.

– Гуртожиток – невіддільна частина життя багатьох студентів. Для вас теж?

– Проживав у гуртожитку ТНМУ на вулиці Живова. Мені тут все подобалося: гарні побутові умови, порядок. Директор студмістечка Юрій  Балабан дбає про те, щоб його мешканцям жилося затишно та комфортно.

– Роки навчання виправдали ваші сподівання?

– Так, цілком. Удячний викладачам рідного університету за надані знання – основу подальшого професійного зростання, за життєві настанови, якими керуватимуся й у майбутньому. Дякую альма-матер за щасливі студентські роки.

Лідія ХМІЛЯР