Жіноча врода: як дівчина із Седлища працювала моделлю в Китаї

14 Лютого 2021, 14:09
Анастасія Бурдак 16174
Анастасія Бурдак

Це трапилося 2013 року, коли Анастасія Бурдак ще була студенткою. Якось  у гуртожиток до неї завітала знайома дівчина й запропонувала сходити на кастинг у модельну школу Марини Занюк. Не довго думаючи, вона погодилася, хоч і вважала цей свій вчинок  авантюрним. Отож і не вельми переживала, проходячи етапи відбору, адже втрачати їй було нічого: пройде – добре, відсіють – то так і буде. Чесно кажучи, Настя тоді ще добре і не розуміла,  для чого їй потрібна та модельна школа.

Результати мали оголосити аж за два тижні після кастингу, і дівчина поїхала в село до батьків копати картоплю: якраз почався на Поліссі цей щорічний «гарячий» сезон. Але за бульбою не забувала і про день, коли стане відомо, як оцінили її старання на кастингу. Два тижні промайнули, потрібно їхати по результати, а мати доньку не відпускає, бо, каже, треба картоплю збирати, а не вигадувати собі всяке. Й усе ж якось вмовила її Настя відпустити на той день. І, виявилося, не марно тратила дівчина час і гроші на дорогу до Луцька: її прийняли до школи, де вона навчалася модельної справи вісім місяців.

5
На подіумі в Шантоу
На подіумі в Шантоу

 

Читайте також: Колишня мода: рясні спідниці з Лобни

Де ж народжуються та зростають майбутні українські модельні красуні? Анастасія – із села Седлище, що в Камінь-Каширському районі (Любешівська громада). Народилась у сім'ї вчительки музики та моряка дальнього плавання. Правда, ті професії її батьків уже в минулому, нині обоє працюють удома: мати – домогосподарка, батько ж вирощує малину, за що в родині його жартома називають «малиновим магнатом».

Школяркою Настя захоплювалася волейболом і шашками, а після школи вищу освіту подалася здобувати в Східноєвропейський університет імені Лесі Українки, обравши спеціальність «Музейна справа й охорона пам‘яток історії та культури», за цією спеціальністю закінчила 2015 року і магістратуру.

2
Біликого Будди (Гонконг)я Вел
Біликого Будди (Гонконг)я Вел

 

Але ще студенткою, на  четвертому курсі, дівчина вже отримала свій перший міжнародний контракт як модель. На роботу її запросило агентство «BOZ Model Management» із Чунцина – одного з найбільших за кількістю населення міст Китаю.

«Без краплі переживань я летіла в незнані краї – так уже хотілося побачити того «іншого» світу. А це ж була моя перша закордонна поїздка взагалі… Вийшовши з аеропорту, перше враження – задуха та мільйон китайців, які всі говорять на незрозумілій мові та кудись поспішають. Довго не могла їсти китайську їжу, бо дуже гостра… Та й досі я не любителька китайської кухні, інша річ – японська, моя улюблена», – згадує Настя.

Правда, перше своє китайське місто, зазначає вона, роздивлятися не вистачало часу, бо дуже багато доводилося працювати, але, що могла, надолужувала з дівчатами у вихідні. Звичайно, не просто було орієнтуватись у такому велетенському людському мурашнику та ще й телефон був без інтернету. А взагалі, за її висновком, китайці комунікабельні й легкі в спілкуванні, не ставало великою проблемою і незнання їхньої мови: можна було порозумітися  мовою жестів, а дехто з перехожих, з яким намагалися порозумітися, навіть і  англійську добре знав.

«Щодо китайської – то це нереально складна мова, кілька разів  бралася її вчити, та закінчувалося вони провалом. Вона для мене якась «глуха», і я її не чую», – зізнається Настя.

Про українських дівчат китайці кажуть, що вони найгарніші у світі, але є й такі, що навіть не знають, де розташована Україна. Та попри це, на потурання від них марно сподіватись українським красуням. Китайська робота, розповідає Настя, –  це зйомки з ранку до пізнього вечора, коли в тебе синці під очима від перевтоми, які вже не можна затонувати, тож доводиться одягати сонцезахисні окуляри і ти знову в справі; це взуття на два розміри менше, а ти терпиш й усміхаєшся; це макіяж по-китайськи, коли ти боїшся заплющити очі, щоб тобі не поголили брови через примху візажиста.

1
Велика Китайська Стіна
Велика Китайська Стіна


Читайте такожМода і розваги – ретросвітлини з Любешівщини початку ХХ століття

Китайці забувають про відпочинок, бо є 100 вішаків із одягом, які треба відзняти за один день. Отож моделі мали максимум 30 хвилин на обід і хвилин п’ять, коли їм підправляють макіяж. Китайці в роботі – це  люди, які думають лише про результат, їх не цікавить почуття моделі, головне швидкість позування та адаптація до будь-яких погодних умов. Адже в Китаї, як і скрізь в Азії, літній одяг знімають взимку, а зимовий – улітку (наприклад, Насті доводилося дефілювати перед камерою в тридцятип’ятиградусну спеку в хутряній шубі).

Проте залишилися в української моделі і приємні спогади про Піднебесну – насамперед це друзі, яких я вона там зустріла та досі спілкується з ними. А ще подорожі-знайомства з далекою країною та «пошуки незвіданого», як-то відвідини екзотичних храмів Будди чи велосипедні прогулянки старими вуличками,  чайні церемонії або сумна китайська музика в таксі, місцеві велелюдні ринки та торговці, з якими можна сторгуватися, зовсім не знаючи їхньої мови.

5
Парк у Шеньжені
Парк у Шеньжені


Читайте такожНазвали топ-трійку модних речей, які українці даремно не носять

«Люблю Китай за те, що для мене все там так просто і водночас складно. Люблю Китай за смачні та дешеві екзотичні фрукти, за людей, які завжди готові допомогти, але працювати в Китаї не люблю, бо не хочу бути роботом, який згорить на роботі», – каже Настя.

Відтоді минуло вже три роки. За цей час Анастасія двічі побувала в Японії, але це  вже тема для іншої розповіді.

Микола ШМИГІН.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024