Любешівський музикант грає в оркестрах Австрії

Уперше він здивував мене колись на концерті художньої самодіяльності Любешівського району – несподіваним у глибинці виконанням пісні. Я тоді навіть подумав, було, що виконавець нетутешній, що запросили принаймні з Луцька. Та, виявилося, що таки наш, любешівський. А згодом здивувавсь і вдруге, коли дійшла чутка, що він вступив до Віденського університету музики та драматичного мистецтва. Минув не один рік відтоді...Тепер Віталій Луцик – мешканець австрійської столиці, грає в тамтешніх оркестрах, виступає як вокаліст у дуетах, виконуючи партії з різних оперет та опер. Одно слово, в чоловіка різнобічний музичний талант.

Шлях до музики у Віталія розпочався традиційно: в дитинстві пішов вчитись у Любешівську музичну школу. Хотів у клас фортепіано, але вдома у нього був баян, і мати Віталієва наполягла, щоб син опановував саме цей інструмент. Потім вступив до Луцького училища культури та мистецтва «на баян», але на іспитах не набрав потрібної кількості балів. Тож викладачі порадили йому йти «на контрабас», де конкурс був нижчий. Знав, що контрабас – це така велика скрипка. То ж думав: повчиться трохи та й переведеться на баян. Але згодом контрабас захопив його, бо навчання, як-то кажуть, пішло в руку.

1

На четвертому курсі Віталій уже брав участь як соліст на конкурсі «Нові імена» в Києві й отримав диплом переможця. 

Співати він любив завжди, але серйозно зайнявся вокалом у Львівській музичній академії імені Лисенка: брав приватні уроки, відвідував студії, які проводили старшокурсники. Бувши студентом, посів третє місце на конкурсі вокалістів імені Гмирі. Свої вокальні здібності продовжував вдосконалювати і в Австрії, де продовжив здобувати музичну освіту. 

Саме Австрію Віталій обрав тому, що бував там з концертами у складі оркестру «Да Капо», і ця країна та її столиця припали йому до душі тим, що це «камерна» країна, спокійна, тиха. 

До приватного ж оркестру «Да Капо», власником якого був заможний австрієць, Віталій потрапив через конкурсний відбір на місце контрабасиста. Попри те, що оркестр австрійський, музиканти в ньому були всі з України – з різних міст. Виступали в основному в країнах Західної Європи: Німеччині, Швейцарії, Австрії.

Пограв у «Да Капо» Віталій лише рік і перейшов до іншого оркестру – швейцарсько-українського. Його склад був уже інтернаціональним: українці грали на струнних інструментах, а швейцарці – на духових. Річ у тім, що швейцарські «духовики» – одні з найкращих у світі, так само високо цінується й українська струнна школа.

Вступити до закордонного музичного вишу Віталію було нелегко. Спочатку надсилав викладачам, у яких хотів учитися, свої виконавчі записи на DVD, тоді його запросили на вступні іспити, і він успішно їх склав. Довелося вивчати німецьку мову, допомагало знання англійської.

Читайте також: Любешівець у Відні переспівав відомий сингл американського виконавця

Як контрабасист Віталій виступав із сольними номерами в Луцьку, Львові, Дрогобичі. Хоча віолончель, яка дуже схожа на контрабас, більш концертний інструмент, проте багато людей просто не знають усіх його можливостей. Як приклад, американський  фільм «У джазі лише дівчата», де один з головних героїв – саме контрабасист і  виробляє  зі своїм інструментом неймовірні речі. Правда, техніка гри у Віталія інакша: він грає смичком,  обравши академічний варіант виконання.

Трапляється з музикантами на концертах і непередбачувані випадки, буває, навіть з присмаком кумедності. Наприклад, у Мюнхені у Віталієвого контрабаса прямо на сцені почало відклеюватися деко. Ледве дограв до антракту, а тоді збив його цвяхами – і так догравав концерт.

Інструмент, на якому грає любешівець, річ не з дешевих. Пристойний контрабас коштує близько 15 тисяч євро. А один відомий європейський контрабасист, за словами Віталія,  придбав собі екземпляр відомого італійського майстра Страдіварі за сто тисяч доларів. Утім, згодом виявилося, що то була підробка. Так що і в музичному світі вистачає пригод і халеп.

«Ящо грати в найкращому українському оркестрі, з роками можна стягнутися на житло, трохи пізніше – на авто. Але таких матеріальних статків, як у Німеччині або Австрії, музиканту в нас ніколи не досягнути», – каже Віталій.

У Відні він закінчив аспірантуру  консерваторії, проте, зауважує, що австрійська аспірантура для музикантів має трохи інше поняття, ніж в Україні, це не диплом, з яким можна викладати. Це як ніби підвищення рівня кваліфікації. Крім того, Віталій ще вивчав у приватній консерваторії педагогічний вокал, та викладав курс контрабаса.

З оркестрами та сольними номерами як музикант і співак виступав на концертах у Граці, Відні, Аугсбургу, Мюнхені, Парижі, співпрацював із Зальцбурзькою філармонією, камерним оркестром Граца, синхронним сценічним оркестром Бад-Ішля.

Микола ШМИГІН