Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Пошукової групи «Пернач»  і  Амруддин
Пошукової групи «Пернач» і  Амруддин

Члени експедиції поділилися дедалями пошуку Ігоря Бєлокурова

18:09 11.07.2018
783

Якщо порівняльний аналіз ДНК підтвердить, що чоловік на ім’я Амруддин, якого знайшли в Афганістані, є Ігорем Бєлокуровим, він готовий приїхати на Волинь, аби побачитись з мамою Антоніною Бєлокуровою.

Про це розповіли члени волонтерської пошукової групи «Пернач» Олег Чуйко та Олександр Денисов, які нині перебувають на півночі Афганістану, - пише Перший. Вони розказали деталі історії, які вдалось встановити пошуковцям за кілька останніх місяців.

Нагадаємо, прапорщик Бєлокуров Ігор Вікторович, 1963 року народження, родом з Волині - Любешівський район, село Велика Глуша.

Воював в Афганістані в окремому десантно-штурмовому батальйоні 70-ї окремої мотострілецької бригади 40-ї Загальновійськової армії ТуркВО, що дислокувався у місті Кандагар. 9 квітня 1988 року під час ведення бойових дій під Кандагаром прапорщик Бєлокуров зник безвісті. Йшов вивід військ СРСР з Афганістану, точились запеклі бої, тому особливо його ніхто і не розшукував.

Коли в інтернеті промайнула звістка про афганця, якого 30 років вважали безвісти зниклим, група громадських активистів-волонтерів зі столичної спілки ветеранів Афганістану, які відвоювали в АТО, вирішила допомогти колишньому радянському прапорщику, уродженцю України, повернутися зрештою додому. Так було сформовано пошукову групу «Пернач». До її складу увійшли полковник запасу Олег Чуйко, який має великий досвід роботи пошуковиком, заступник Голови правління Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та АТО Олександр Денисов та учасник АТО, підполковник запасу Андрій Чуйко.

«В березні 2018 року команда геологів випадково натрапила на афганця, що типово не схожий на своїх співвітчизників (має своєрідний тип обличчя, що цілком нагадує східнослов'янський типаж, рудувате волосся голови та бороди, блакитні очі)... Він представився Амруддином. Сказав два слова, що нагадували українські: «Волин» та «колодяз». Своїх родичів він не пам'ятає, не пам'ятає нічого зі свого дитинства, пам'ятає себе лише з того часу, як почав воювати з талібами у складі підрозділів об'єднаних Сил Північного Альянсу», - розповідає Олег Чуйко.

Чоловіки відвідали маму зниклого безвісти афганця Антоніну Бєлокурову, яка проживає у селі Велика Глуша Любешівського району. Жінці вже 78 років, але вона ще мріє побачити сина, якого 30 років тому оголосили безвісти зниклим. Вони записали відеозвернення від мами та його найближчих рідних – родини Павловичів, які мешкають у селі Велика Глуша.

«Після того, як ми взялись за організацію пошукової експедиції, в Одесі відбулась ділова зустріч з повноважними та авторитетними представниками афганської діаспори в Україні - Хашматуллою Бехрузом та Халедом Касімі. Вони мають впливи безпосередньо на території Ісламської Республіки Афганістан. Під час перемовин була досягнута домовленість про співпрацю, і Халед Касімі погодився бути основним розвідником групи, позаяк має родичів, друзів та знайомих на Півночі Афганістану, де саме і знаходився аманат (заручник арабськ, - авт.) Амруддин, він же, ймовірно, Ігор Бєлокуров», - розповів у коментарі виданню Перший член пошукової групи Олександр Денисов.

Завдяки їм відеозвернення від рідні негайно було надіслане через інтернет в Афганістан Халеду Касімі.

Українські пошуковці групи «Пернач» почали готуватись до експедиції. Їм допоміг з організацією, плануванням та фінансуванням народний депутат України Сергій Куніцин. За підтримки парламентарів, представників МЗС та Кабінету Міністрів вони відкрили візи в амбасаді посольства ІРА в Україні та вирушили літаком до міста Мазарі-Шаріф, столицю провінції Балх.

«Почались пошуки Амруддина (Ігоря Бєлокурова) по всій Півночі Афганістану, дервіші (кочуючі проповідники), які працювали на Халеда, прочесали 22 стоянки туркменських племен вздовж річки Аму-Дар'я у його пошуках. Пошук охопив величезні райони воюючої країни, розміром 300х600 кілометрів, тобто 18 000 кв.км. Врешті пошук дав результати і його знайшли», - розповідає Олександр Денисов.

Зараз Ігор Бєлокуров живе в районі, де оперують загони ІДІЛ, тому пошукова операція виявилась доволі небезпечною.

«Нарешті 8 липня о 18:00 Халед Касімі привіз в умовну точку самого Амруддина, який, ймовірно, і є Ігорем Бєлокуровим. Ми вийшли до нього з національним прапором України, прапорами ВАСВА та ДШВ ЗСУ та медалями, які отримали в боях підчас війни в Афганістані і в АТО, аби показати, що у нас в Україні це шанується... Зустріч вийшла зворушливою і скоро перейшла у неформальний формат. Розуміли якось одне одного на інтуїтивному рівні, хоча Амруддин у зв'язку з чисельними пораненнями, травмами голови (на потилиці відстежуються сліди ударів, на тілі, руках і ногах - застарілі шрами) та 30-річною тривалою паузою у мовній практиці геть забув рідну мову», - зауважує Олег Чуйко.

Разом із тим Олександр Денисов розповідає, що чоловіка, який нині носить ім’я Амруддин дуже вразило відео і, вочевидь, попри втрату пам’яті, воно неабияк зачепило його.

«Після перегляду відео з мамою очі його наповнились вологою, і він висловив палке бажання потрапити в Україну та побачити свою майже забуту Батьківщину... Він дійсно нічого не пам'ятає. На тілі багато шрамів. Видно, що людина живе та жила складним життям. Є шрам на лівій нозі - давній, дитячий, про який, можливо, і розповідали родичі Ігоря. Він начебто є, але це не є приводом для ейфорії. Взяли в нього зразок ДНК для порівняння. Точні дані щодо належності до родини зможуть бути лише після порівняння зразків ДНК мами Антоніни Бєлокурової та Амруддина, який, ймовірно, і є її сином. Він готовий їхати в Україну після порівняльного аналізу... Боїться розголосу, позаяк в нього велика родина - три доньки та два сини», - розповідає Олександр Денисов.

Українські афганці-пошуковці вручили Амруддину подарунки, що неабияк його вразило. З його слів, йому ніколи ніхто нічого не дарував взагалі.

Члени пошукової групи «Пернач» провели багато зустрічей з представниками місцевої влади, командирами лашкарів (загони самооборони), МКЧХ, ООН, груп відновлення, командирами частин та підрозділів ISAF, які оперують на Півночі Афганістану, і обговорили можливі варіанти сприяння у оформленні документів і поїздки Амруддина в Україну.

«Домовились, що він робить собі закордонний паспорт... Оформлюються необхідні документи, тривають певні процедурні та процесуальні дії, адже у воюючому Афганістані надзвичайно складно долати бюрократичні перепони, до речі, як і в Україні. Тим часом ми в Україні зробимо порівняльний аналіз ДНК й потім приїдемо до нього. Якщо збіг буде більше 70% - заберемо його в Україну... Принаймні допоможемо поїхати і відвідати стареньку матір, якій 30 років говорили про те, що її син зник безвісти в Афганістані…. Що його вже немає в живих. Ми зробимо все можливе, аби він ще побачив рідних і ступив ногою на свою землю і батьківський поріг», - запевняє Олег Чуйко.

Текст: Еля КОРОТИНСЬКА (Перший)

Фото – група «Пернач» Олег Чуйко та Олександр Денисов.

Коментарі
22 липня
Сьогодні
Вчора
20.07.2018
19.07.2018
18.07.2018
17.07.2018
16.07.2018
15.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин