У Зарудчах жінка створила «фабрику шкарпеток» для захисників

14 Лютого 2024, 12:15

458

Людмила Бондарчук

Від початку повномасштабної війни волинянка сплела близько ста пар шкарпеток для воїнів.

«Фабрикою шкарпеток» мешканка села Зарудчі Людмила Бондарчук з усмішкою називає свою справу. Адже від початку повномасштабної війни вона сплела близько ста пар шкарпеток для наших воїнів. Це заняття жінка не планує покидати й надалі. Ба більше, вона залучила до цього своїх рідних, і тепер вони всі разом допомагають захисникам зігрітися на фронті – пише Нове життя.

Її свекруха, донька Інна та сама Людмила – утрьох плетуть шкарпетки для луцької громадської організації «Даун-синдром». Саме донька, яка знайома з цією організацією, попросила матір надсилати їм готові вироби. А вже звідти вони ідуть для 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

«Спочатку я сама купувала плетені речі, розпускала і з того в'язала шкарпетки. Удвох зі свекрухою займалися цим удома, і я передавала все до Луцького храму Холмської ікони Божої Матері. Вони теж відправляли нашим солдатам їжу й одяг. Коли мобілізували сина, то в'язала конкретно для нього. А потім в організацію, де волонтерить донька, почали надходити з-за кордону старі шарфи, і там їх переробляли на нитки. Розпускати було багато охочих, а от в'язати не кожен умів, тож я й почала це робити. Донька теж попросила навчити її. Так ми займаємося цим гуртом», – розповідає Людмила Бондарчук.

До доброї справи вона намагається залучити усіх охочих і навчити плести спицями може будь-кого. Хоча, зізнається, раніше сама не надто часто це робила. Здебільшого займалася вишивкою, але, коли почалася Велика війна, зрозуміла, що саме це рукоділля принесе більше користі.

Здебільшого жінка в'язала для чоловіків, але якось спробувала приготувати декілька пар своїх виробів для дівчат-захисниць. Каже, що вони були дуже раді такому подарунку.

Чоловік Людмили пропонував їй писати записки та класти всередину шкарпетки. Але поки що вона не наважується на це, мовляв, кому треба знати, хто плів.

Нині ж вона продовжує в'язати для організації «Даун-синдром», хоч їй пропонували співпрацю й інші волонтери, зокрема любешівські. Та жінка каже, що хоче допомагати саме там, щоб хоч якось віддячити людям, які колись дуже допомогли і її родині.