Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Валентин Поліщук
Валентин Поліщук

Вражаючі вироби «поліського Лівші»

14:36 23.07.2018
1038

Постійно дивує незвичайними виробами «поліський Лівша» Валентин Поліщук: невтомний майстер мініатюри з Любешова нещодавно виготовив мініатюрну ножну ступу, дерев’яні розп’яття помістив у пляшках різного калібру, а одне навіть примудрився вмістити в лампочці.

Родом Валентин Михайлович із-під Корця, що на Рівненщині, але на Любешівщині мешкає вже з шістдесятих років. До пенсії працював дезінструктором у райсанепідемстанції, тривалий час очолював районне товариство Червоного Хреста.

Виготовленням дерев’яних дивовиж і мініатюр він захопився ще замолоду й попередником «Розп’яття» була в нього «Діжка в пляшці» – витвір надзвичайно тонкої і технічно складної роботи. Непросто помістити в посудину з вузьким горлом і хреста, але любешівський віртуоз настільки відшліфував свої рухи, що зумів виготовити кілька десятків таких «Розп’ять». Чим не досягнення, варте «Книги рекордів Гіннесса»?



Диву даєшся, коли він устигає все це робити. Адже, незважаючи на поважний вік (1940 року народження), ще й досі працює у своїй майстерні, поза тим – активний громадський діяч національно-патріотичного спрямування, в недалекому минулому – ініціативний депутат селищної ради, Почесний донор України, а його гострі публіцистичні роздуми можна зустріти на шпальтах місцевих і навіть регіональних видань.

«Головне – не поспішати, тоді встигнеш. А ще до кожної справи треба братися з чистими руками. У прямому й переносному значенні. Я завжди їх мию, коли беруся за роботу. Питаєте, чи важко? Рука, котрою тримаю заготовку, терпне й німіє, бо іноді, захопившись, можу провозитися з річчю з вечора до ранку»,– каже на це Валентин Михайлович.

У кожній деревинці, поліні чи навіть трісці він вбачає прихований мистецький витвір чи бодай потрібну в господарстві побутову річ. Якось у лісі, на пікніку, поки варилася на кострі юшка, за допомогою одного складаного ножика зробив букет квітів із …. галузок і кори.

Матеріал у його руках стає слухняним і піддатливим, наче віск. Інакше, як пояснити появу ланцюга з одного цільного дерев’яного бруска?

Цікаво, що свої вироби (крім унікальної колекції мініатюр: скрипки у вишневій кісточці, набору столярних інструментів у скриньці з волоського горіха тощо, за яку йому не раз пропонували грубі гроші – виготовив із дерева ще чимало предметів релігійно-церковної атрибутики) Валентин Михайлович не продає. Адже працює не задля бізнесу, а заради творчого задоволення. І все ж не тримає їх за сімома замками в коморі – дарує друзям, однодумцям, храмам. А ще проводить виставки, зокрема в Національному палаці мистецтв «Україна», в музеї народного побуту (с. Пирогове).



Перевершив досягнення Поліщука з мініатюри лише один українець – харківчанин Микола Сядристий, але той свої шедеври творив за допомогою мікроскопа, а Валентин Михайлович працював із неозброєним оком.

Про унікального любешівця є стаття у «Вікіпедії», про його талант розповідали десятки ЗМІ, у тому числі київські телеканали.

Дивні у нашій країні порядки: почесними званнями щедро нагороджують за вірну службу чи за прожиті роки, проте коли в районі поціновувачі творчості Валентина Поліщука зініціювали подання його кандидатури на «Заслуженого майстра народної творчості», далі обласного центру справа не просунулась, а чиновники прикрилися мовчанкою.

Звичайно, Валентин Михайлович обійдеться якось і без «Заслуженого», ім’я та повагу собі він здобув і так, своїми золотими руками, і все ж, як висловився один кіноперсонаж, за державу прикро.

Омелян Кононець

Коментарі
22 лютого
Сьогодні
Вчора
20.02.2019
19.02.2019
18.02.2019
17.02.2019
16.02.2019
15.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин