«Усі цікаві ідеї народжуються у гурті», – Анатолій ЯЦИК, кандидат у депутати Камінь-Каширської районної ради

Анатолій Петрович Яцик – кандидат у депутати Камінь-Каширської міської ради від партії «ЗА МАЙБУТНЄ» у виборчому окрузі №4, до якого належить і його рідне село Погулянка. Двічі обирався депутатом Любешівської районної ради, підприємець.

Народився 16 жовтня 1961 року в багатодітній сім'ї, батько Петро Сергійович (нині покійний) - простий селянин і фронтовик: був розвідником, війну закінчив у Празі, мав бойові нагороди. А мама, Уляна Іванівна, і нині живе в Погулянці, поважний вік - 87 років - не заважає їй тримати й кабанчика, і курей, і... фазанів. Про те, як і чому тут з'явилися царські птахи - перша історія від пана Анатолія.

Звідки в Погулянці фазани...  

Усі цікаві ідеї народжуються в гурті. Якось із друзями почули, що фазани, а це ж - цінний мисливсько-промисловий птах, та ще й колорадських жуків поїдає, легко приживаються у дикій природі, вирішили поекспериментувати. Зібрали кошти, перший раз поїхали за пташенятами з дружиною у Рівненську область. Виросли фазани, дякувати мамі, звичайно, бо ж у неї тримаємо пташиний дитсадок. Вже кілька років купуємо пташенят, вирощуємо і випускаємо в місцеві природні угіддя.

Як ми до села  «газ тягнули» і церкву будували...

Перед вами - ветеран українського підприємництва, бо ж зареєструвався в податковій під номером 13 ще 1992 року. Розвалився Союз, залишився без роботи, а сім'ю годувати треба... От і став бізнесменом: без грошей, зате з ідеями та ентузіазмом. Називали нас по-всякому, в основному - спекулянтами. Багато хто натерпівся, а хто й насидівся за ґратами, в ті, як кажуть, лихі 90-ті. Але я зумів вистояти, і вже з двотисячних все більш-менш нормалізувалося: влада, нібито, зрозуміла, що робота підприємців вигідна державі, адже це - і податки, і робочі місця, і виробництво чи послуги... А ще - й допомога громаді. Бо коли знаєш, як себе організувати, то й людей згуртуєш на важливі справи. Знаєте, як ми газ провели в Погулянку? Прокладали газопровід із Каменя-Каширського до Бірок, а Погулянка ж поруч! Можна ж під'єднатися, тільки ж гроші зібрати треба і проєкт виготовити. Кажу селянам про таку можливість - не вірять... Та я вже переконався, «завести» людей можна тільки власним прикладом. Гроші заробляли на «труби», як могли, навіть збираючи ягоди. Давав свою машину, завозив людей на збір ягід, а зароблених 55 грн. із відра йшло на прокладання газу до села. Хоча з 130 дворів ентузіастів збиралося щоразу осіб 15, але ж зробили!

Так гуртом і церкву святої Марії Магдалини збудували в Погулянці. Вирішили ми з товаришем, Віктором Токарчуком, разом з яким були депутатами Любешівської районної ради, віддячити рідній землі, залишити добру згадку і про себе, і про наш час. Село маленьке, раніше ходили молитися в Велику Глушу, потім облаштували церковицю в якійсь хатині... А хотілося ж, щоб був ХРАМ!  І знову ж гуртували людей. Хто грошима помагав, хто цеглою, хто роботою, і самі ж вкладалися чималенько. За три роки збудували і радіємо всі такій духовній окрасі села.

Як Велика Глуша час прогавила...

А взагалі-то живемо ми в знаковий для України час: намагаємося перезапустити за європейськими зразками всі сфери одразу: і медицину, і освіту, і державне управління, і інше. І хто встигає за тими змінами, той має вигоду, а хто сидить і думає: «А мо', пронесе?», той втрачає можливості і пасе задніх. Показова у цьому плані наша історія зі створенням ОТГ на базі Великої Глуші. В Любешівському районі створено тільки одну об’єднану територіальну громаду. Коли почалася адміністративна реформа, більшість сіл приєдналася до Любешівської громади, а три сільради ціни собі скласти не могли: Велика Глуша, Мала Глуша і Щитинь. Все затягували з об'єднанням. Депутати сільради Великої  Глуші призначили  мене на сесії представником громади для створення ОТГ. Усі на той час хотіли, щоб ця ОТГ була Великоглушанська. Зібрали документи, відправили делегацію з документами до Луцька. І що ви думаєте? Завезли не туди, куди треба, не в ті кабінети. І все. Спізнились. То ж лишились і без додаткових повноважень, і без додаткового державного фінансування.

А нещодавно заїхав у Сошичненську ОТГ, познайомився з головою громади  Світланою Сидорук, яка в подробицях розказала свою історію об'єднання: у них створене ОТГ всього-на-всього з 2 сільрад. І мають такий успіх! Громада, як лялечка! А в нас же було 3 сільради і мешканців чи не вдвічі більше. Але що було - те загуло. Тепер же можемо все це виправити. А Світлана Макарівна - це керівник від Бога! Стільки ідей та енергії в поєднанні зі знаннями, досвідом, а ще й з вмінням достукатися до людських душ! Я щасливий, що на цих виборах ми з нею в одній команді «ЗА МАЙБУТНЄ»: Світлана Сидорук готова стати Камінь-Каширським міським головою, а я йду в депутати цієї ради. Вірю, що депутатом районної ради оберуть Ірину Кухарик, за неї також можу поручитися – грамотна, розумна жінка. У такій команді ми вже точно не прогавимо найменшої вигоди і можливості для мешканців однієї з найбільших на Волині ОТГ: Камінь-Каширської міської, до якої тепер належатимуть і моя рідна Погулянка, і Велика Глуша. Добре знаю і нашого кандидата до Волинської облради Анатолія Філюка, ще й батька його знав. Достойний рід, достойний депутат, голосуватиму за нього, бо саме такі справжні люди потрібні місцевому самоврядуванню.

Історія про МАЙБУТНЄ

Цю історію Анатолій Яцик розпочинає творити сьогодні у політичній команді, яку на Волині очолює народний депутат України Ірина Констанкевич. Знає пані Ірину ще з часів її першого балотування до Верховної Ради, і за ці роки не виникало в нього найменшого сумніву в патріотизмі і людяності народної обраниці.  Особливо цінує, що Ірина Мирославівна погодилася очолити виборчий список кандидатів у депутати Камінь-Каширської міськради, в якому перебуває і Анатолій Петрович за №1. А це означає, що ця команда писатиме дуже красиву історію про майбутнє Камінь-Каширської громади.

Історії слухала і записувала Ольга КУЛІШ.