Родинні обереги майстрині із Залізниці

Із  давніх-давен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, матері-прародительки та зв’язку між поколіннями, берегинею роду, однією із найдревніших іграшок, якій тисячі і тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання.

Нині таку ляльку охоче купують як сувенір, а її популярність із кожним днем зростає. Своїм захопленням цим витвором народного мистецтва щедро ділиться майстриня із Залізниці Людмила Турик – про це йдеться на фейсбук-сторінці Любешівської районної філії центру зайнятості..

ЧОМУ МОТАНКИ НЕ МАЮТЬ ОБЛИЧ

Процес створення ляльки-мотанки майстрині називають «кутанням», і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби лялька була гарною та яскравою, в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Ганчір’яна на основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Разом із тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з них виготовляли волосся.

Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Як такого, виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян.

Точного визначення, чому ляльки-мотанки не мали виражених облич, немає, проте більшість учених та дослідників сходяться в думці, що очі – такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Недоброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання, що саме через очі в ляльку може підсилитись усяка нечисть.

Особливими українські мотанки також робить і той факт, що зазвичай це були жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням в образі ляльки язичницької богині родючості Донди.

Лялька-мотанка чи не єдина представниця світу іграшок, яка ніколи не має власного імені. Вважалося, що, даючи ім’я ляльці, можна або потривожити душі померлих родичів, або накликати нечисть в будинок.

В українській культурі мотанка виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються у весільних обрядах та дійствах.

Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом, серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині.

В сучасних умовах мотанки, на жаль, втрачають той глибокий, трішки магічний та сакральний зміст. У переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтер'єру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках, та більшість майстів починають використовувати різноманітні матеріали, орієнтуючись лише на власні вподобання.
 

ОЗНАКИ СПРАВЖНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОТАНКИ

Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи ляльку,  майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами.

При виготовленні дотримуються головного правила: лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей, а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.
 

1

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, У середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки.
 

Тулуб із головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу, формуючи тим самим руки мотанки.

З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів.

1

Людмила Турик

Як би там не було, мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберегом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.

Читайте також: Майстриня із Залізниці вчила любешівців робити ляльки